N 1360-I від 14.03.90
vd900314 vn1360-I
Про заснування поста Президента СРСР
і внесення змін та доповнень до Конституції
(Основного Закону) СРСР

З метою забезпечення дальшого розвитку здійснюваних у країні
глибоких політичних і економічних перетворень, зміцнення
конституційного ладу, прав, свобод та безпеки громадян, поліпшення
взаємодії найвищих, органів державної влади і управління СРСР
З’їзд народних депутатів СРСР п о с т а н о в л я є:

I. Заснувати пост Президента Союзу Радянських Соціалістичних
Республік.

Встановити, що заснування поста Президента СРСР не змінює
правового становища і не тягне за собою обмеження компетенції
союзних і автономних республік, закріпленої конституціями союзних
і автономних республік та Конституцією СРСР.

II. Внести до Конституції (Основного Закону) СРСР
( n0001400-77 ) такі зміни і доповнення:

1. З преамбули виключити слова “Зросла керівна роль
Комуністичної партії – авангарду всього народу”.

2. Статті 6, 7, 10, 11, 12, 13 і 51 викласти в такій
редакції:

“Стаття 6. Комуністична партія Радянського Союзу, інші
політичні партії, а також профспілкові, молодіжні, інші громадські
організації і масові рухи через своїх представників, обраних до
Рад народних депутатів, і в інших формах беруть участь у
виробленні політики Радянської держави, в управлінні державними і
громадськими справами.

Стаття 7. Усі політичні партії, громадські організації і
масові рухи, виконуючи функції, передбачені їхніми програмами та
статутами, діють у рамках Конституції і радянських законів.

Не допускаються створення і діяльність партій, організацій і
рухів, які мають на меті насильствену зміну радянського
конституційного ладу і цілісності соціалістичної держави, підрив
її безпеки, розпалювання соціальної, національної і релігійної
ворожнечі”;

“Стаття 10. Економічна система СРСР розвивається на основі
власності радянських громадян, колективної і державної власності.

Держава створює умови, необхідні для розвитку різноманітних
форм власності, і забезпечує однаковий їх захист.

Земля, її надра, води, рослинний і тваринний світ в їхньому
природному стані є невід’ємним надбанням народів, які проживають
на даній території, перебувають у віданні Рад народних депутатів і
надаються для використання громадянам, підприємствам, установам та
організаціям.

Стаття 11. Власність громадянина СРСР є його особистим
надбанням і використовується для задоволення матеріальних і
духовних потреб, самостійного ведення господарської та іншої не
забороненої законом діяльності.

У власності громадянина може бути будь-яке майно споживчого і
виробничого призначення, набуте за рахунок трудових доходів і на
інших законних підставах, крім тих видів майна, набуття яких
громадянами у власність не допускається.

Для ведення селянського й особистого підсобного господарства
та інших цілей, передбачених законом, громадяни вправі мати
земельні ділянки в довічному успадковуваному володінні, а також у
користуванні.

Право успадкування майна громадянина визнається й
охороняється законом.

Стаття 12. Колективною власністю є власність орендних
підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних
товариств, господарських організацій та інших об’єднань.
Колективна власність створюється шляхом перетворення передбаченими
законом способами державної власності і добровільного об’єднання
майна громадян та організацій.

Стаття 13. Державною власністю є загальносоюзна власність,
власність союзних республік, власність автономних республік,
автономних областей, автономних округів, країв, областей та інших
адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність)”;

“Стаття 51. Громадяни СРСР мають право об’єднуватись у
політичні партії, громадські організації, брати участь у масових
рухах, які сприяють розвиткові політичної активності і
самодіяльності, задоволенню їхніх різноманітних інтересів.

Громадським організаціям гарантуються умови для успішного
виконання ними своїх статутних завдань”.

3. Доповнити Конституцію СРСР новою главою 15-1 такого
змісту:

“Глава 15-1
Президент СРСР

Стаття 127. Главою Радянської держави – Союзу Радянських
Соціалістичних Республік є Президент СРСР.

Стаття 127-1. Президентом СРСР може бути обраний громадянин
СРСР не молодший тридцяти п’яти і не старший шістдесяти п’яти
років. Одна і та ж особа не може бути Президентом СРСР більш як
два строки.

Президент СРСР обирається громадянами СРСР на основі
загального, рівного і прямого виборчого права при таємному
голосуванні строком на п’ять років. Кількість кандидатів на пост
Президента СРСР не обмежується. Вибори Президента СРСР вважаються
дійсними, якщо в них взяло участь не менш як п’ятдесят процентів
виборців. Обраним вважається кандидат, який одержав більше
половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, в цілому
по Союзу РСР і в більшості союзних республік.

Порядок виборів Президента СРСР визначається Законом СРСР.

Президент СРСР не може бути народним депутатом.

Особа, яка є Президентом СРСР, може одержувати заробітну
плату тільки за цією посадою.

Стаття 127-2. При вступі на посаду Президент СРСР складає
присягу на засіданні З’їзду народних депутатів СРСР.

Стаття 127-3. Президент СРСР:

1) виступає гарантом додержання прав і свобод радянських
громадян, Конституції і законів СРСР;

2) вживає необхідних заходів щодо охорони суверенітету Союзу
РСР і союзних республік, безпеки і територіальної цілісності
країни, щодо реалізації принципів національно-державного устрою
СРСР;

3) представляє Союз Радянських Соціалістичних Республік
всередині країни і в міжнародних відносинах;

4) забезпечує взаємодію найвищих органів державної влади й
управління СРСР;

5) подає З’їздові народних депутатів СРСР щорічні доповіді
про становище країни; інформує Верховну Раду СРСР про найважливіші
питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР;

6) представляє Верховній Раді СРСР кандидатури на пости
Голови Ради Міністрів СРСР, Голови Комітету народного контролю
СРСР, Голови Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР,
Головного державного арбітра СРСР, а потім представляє цих
службових осіб З’їздові народних депутатів СРСР на затвердження;
входить з поданнями у Верховну Раду СРСР і на З’їзд народних
депутатів СРСР про увільнення від обов’язків зазначених службових
осіб, за винятком Голови Верховного Суду СРСР;

7) ставить перед Верховною Радою СРСР питання про відставку
або про прийняття відставки Ради Міністрів СРСР; за погодженням з
Головою Ради Міністрів СРСР увільнює від посади і призначає членів
Уряду СРСР з наступним поданням на затвердження Верховної Ради
СРСР;

8) підписує закони СРСР; має право не пізніш як у двотижневий
строк повернути закон із своїми запереченнями у Верховну Раду СРСР
для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада СРСР
більшістю у дві третини голосів у кожній з палат підтвердить
раніше прийняте нею рішення, Президент СРСР підписує закон;

9) має право припиняти дію постанов і розпоряджень Ради
Міністрів СРСР;

10) координує діяльність державних органів щодо забезпечення
оборони країни; є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами
СРСР, призначає і змінює вище командування Збройних Сил СРСР,
присвоює вищі військові звання; призначає суддів військових
трибуналів;

11) веде переговори і підписує міжнародні договори СРСР;
приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому
дипломатичних представників іноземних держав; призначає і
відкликає дипломатичних представників СРСР в іноземних державах і
при міжнародних організаціях; присвоює вищі дипломатичні ранги та
інші спеціальні звання;

12) нагороджує орденами і медалями СРСР, присвоює почесні
звання СРСР;

13) вирішує питання прийняття до громадянства СРСР, виходу з
нього і позбавлення радянського громадянства, надання притулку;
здійснює помилування;

14) оголошує загальну або часткову мобілізацію; оголошує стан
війни в разі воєнного нападу на СРСР і негайно вносить це питання
на розгляд Верховної Ради СРСР; оголошує в інтересах захисту СРСР
і безпеки його громадян воєнний стан в окремий місцевостях.
Порядок запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;

15) в інтересах гарантування безпеки громадян СРСР попереджає
про оголошення надзвичайного стану в окремих місцевостях, а при
необхідності і запроваджує його на просьбу або за згодою Президії
Верховної Ради або найвищого органу державної влади відповідної
союзної республіки. При відсутності такої згоди запроваджує
надзвичайний стан з негайним внесенням прийнятого рішення на
затвердження Верховної Ради СРСР. Постанова Верховної Ради СРСР у
цьому питанні приймається більшістю не менше двох третин від
загальної кількості її членів.

У випадках, зазначених у частині першій цього пункту, може
запроваджувати тимчасове президентське правління при додержанні
суверенітету і територіальної цілісності союзної республіки.

Режим надзвичайного стану, а також президентського правління
встановлюється законом;

16) у разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей
Верховної Ради СРСР, які не могли бути усунені в порядку,
передбаченому статтею 117 Конституції СРСР, Президент СРСР
розглядає спірне питання з метою вироблення прийнятного рішення.
Якщо досягти згоди не вдається і виникає реальна загроза порушення
нормальної діяльності найвищих органів державної влади й
управління СРСР, Президент може внести на З’їзд народних депутатів
СРСР пропозицію про обрання Верховної Ради СРСР у новому складі.

Стаття 127-4. Президент СРСР очолює Раду Федерації, до складу
якої входять найвищі державні службові особи союзних республік. У
засіданнях Ради федерації мають право брати участь найвищі
державні службові особи автономних республік, автономних областей
і автономних округів.

Рада Федерації: розглядає питання додержання Союзного
договору; розробляє заходи щодо проведення в життя національної
політики Радянської держави; подає Раді Національностей Верховної
Ради СРСР рекомендації щодо вирішення спорів і врегулювання
конфліктних ситуацій у міжнаціональних відносинах; координує
діяльність союзних республік і забезпечує їх участь у вирішенні
питань загальносоюзного значення, віднесених до компетенції
Президента СРСР.

Питання, що зачіпають інтереси народів, які не мають своїх
національно-державних утворень, розглядаються в Раді федерації з
участю представників цих народів.

У засіданнях Ради федерації мають право брати участь Голова
Верховної Ради СРСР і голови палат.

Стаття 127-5. При Президенті СРСР діє Президентська Рада
СРСР, завданням якої є вироблення заходів щодо реалізації основних
напрямів внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, гарантування
безпеки країни.

Члени Президентської Ради СРСР призначаються Президентом
СРСР. Голова Ради Міністрів СРСР входить до складу Президентської
Ради СРСР за посадою.

У засіданнях Президентської Ради СРСР має право брати участь
Голова Верховної Ради СРСР.

Стаття 127-6. Президент СРСР проводить спільні засідання Ради
федерації і Президентської Ради СРСР для розгляду найважливіших
питань внутрішньої і зовнішньої політики країни.

Стаття 127-7. Президент СРСР на основі і на виконання
Конституції СРСР і законів СРСР видає укази, які мають обов’язкову
силу на всій території країни.

Стаття 127-8. Президент СРСР користується правом
недоторканності і може бути зміщений тільки З’їздом народних
депутатів СРСР у разі порушення ним Конституції СРСР і законів
СРСР. Таке рішення приймається не менш як двома третинами голосів
від загальної кількості депутатів З’їздом народних депутатів СРСР
з ініціативи самого З’їзду або Верховної Ради СРСР з урахуванням
висновку Комітету конституційного нагляду СРСР.

Стаття 127-9. Президент СРСР може передавати виконання своїх
обов’язків, передбачених пунктами 11 і 12 статті 127-3, Голові
Верховної Ради СРСР і Голові Ради Міністрів СРСР, а обов’язків,
передбачених пунктом 13 статті 127-3, – Голові Верховної Ради
СРСР.

Стаття 127-10. Якщо Президент СРСР з тих чи інших причин не
може далі виконувати свої обов’язки, до обрання нового Президента
СРСР його повноваження переходять до Голови Верховної Ради СРСР, а
коли це неможливо – до Голови Ради Міністрів СРСР. Вибори нового
Президента СРСР при цьому повинні бути проведені у тримісячний
строк”.

4. У зв’язку з доповненням Конституції СРСР главою 15-1
“Президент СРСР” внести зміни і доповнення до таких статей
Конституції СРСР:

1) частину першу статті 77 викласти в такій редакції:

“Союзна республіка бере участь у вирішенні питань, віднесених
до відання Союзу РСР, на З’їзді народних депутатів СРСР, у
Верховній Раді СРСР, Президії Верховної Ради СРСР, Раді Федерації,
Уряді СРСР та інших органах Союзу РСР”.

2) У статті 108:

пункт 6 викласти в такій редакції:

“6) обрання Верховної Ради СРСР і Голови Верховної Ради
СРСР”;

пункти 7 і 8 виключити;

пункт 11 викласти в такій редакції:

“11) обрання Комітету конституційного нагляду СРСР за
поданням Голови Верховної Ради СРСР”;

пункти 9, 10, 11, 12, 13 вважати відповідно пунктами 7, 8, 9,
10, 11;

з частини четвертої виключити слова “Постанови З’їзду
народних депутатів СРСР про відкликання Голови Верховної Ради СРСР
або його Першого заступника приймаються більшістю голосів не менше
двох третин від загальної кількості народних депутатів СРСР”.

3) Частини четверту і п’яту статті 110 викласти в такій
редакції:

“Чергові засідання З’їзду народних депутатів СРСР проводяться
не рідше одного разу на рік. Позачергові засідання скликаються з
ініціативи Верховної Ради СРСР, за пропозицією однієї з її палат,
Президента СРСР, не менш як однієї п’ятої народних депутатів СРСР
або з ініціативи союзної республіки в особі її найвищого органу
державної влади.

Перше після виборів засідання З’їзду народних депутатів СРСР
веде Голова Центральної виборчої комісії по виборах народних
депутатів СРСР, а потім – Голова Верховної Ради СРСР”.

4) Частини першу і сьому статті 111 викласти в такій
редакції:

“Верховна Рада СРСР – постійно діючий законодавчий і
контрольний орган державної влади СРСР”;

“Спільні засідання палат ведуть Голова Верховної Ради СРСР
або по черзі голови Ради Союзу і Ради Національностей”.

5) Частини першу і другу статті 112 викласти в такій
редакції:

“Верховна Рада СРСР щороку скликається Головою Верховної Ради
СРСР на чергові – весняну й осінню – сесії тривалістю, як правило,
три – чотири місяці кожна.

Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради СРСР з
його ініціативи або за пропозицією Президента СРСР, союзної
республіки в особі її найвищого органу державної влади, не менш як
третини складу однієї з палат Верховної Ради СРСР”.

6) У статті 113:

пункт 2 викласти у вигляді пунктів 2 і 3 в такій редакції:

“2) призначає за поданням Президента СРСР Голову Ради
Міністрів СРСР;

3) затверджує за поданням Голови Ради Міністрів СРСР склад
Ради Міністрів СРСР і зміни, що вносяться до нього; за пропозицією
Ради Міністрів СРСР утворює і ліквідує міністерства СРСР і
державні комітети СРСР”;

пункт 3 виключити;

пункти 7, 13, 14 і 18 викласти в такій редакції:

“7) здійснює в межах компетенції Союзу РСР законодавче
регулювання порядку реалізації конституційних прав, свобод та
обов’язків громадян, відносин власності, організації управління
народним господарством і соціально-культурним будівництвом,
бюджетно-фінансової системи, оплати праці і ціноутворення,
оподаткування, охорони навколишнього середовища і використання
природних ресурсів, а також інших відносин”;

“13) визначає основні заходи в галузі оборони і гарантування
державної безпеки; запроваджує воєнний або надзвичайний стан по
всій країні; оголошує стан війни в разі необхідності виконання
міжнародних договірних зобов’язань щодо взаємної оборони від
агресії;

14) приймає рішення про використання контингентів Збройних
Сил СРСР при необхідності виконання міжнародних договірних
зобов’язань щодо підтримання миру та безпеки”;

“18) Має право скасовувати постанови і розпорядження Ради
Міністрів СРСР”.

7) Статтю 114 викласти в такій редакції:

“Стаття 114. Право законодавчої ініціативи на З’їзді народних
депутатів СРСР і у Верховній Раді СРСР належить народним депутатам
СРСР, Раді Союзу, Раді Національностей, Голові Верховної Ради
СРСР, постійним комісіям палат і комітетам Верховної Ради СРСР,
Президентові СРСР, Раді Міністрів СРСР, Комітетові конституційного
нагляду СРСР, союзним і автономним республікам в особі їхніх
найвищих органів державної влади, автономним областям, автономним
округам, Комітетові народного контролю СРСР, Верховному Суду СРСР,
Генеральному прокуророві СРСР, Головному державному арбітрові
СРСР.

Право законодавчої ініціативи мають також громадські
організації в особі їхніх загальносоюзних органів і Академія наук
СРСР”.

8) Статтю 117 викласти в такій редакції:

“Стаття 117. У разі незгоди між Радою Союзу і Радою
Національностей питання передається на вирішення погоджувальної
комісії, яку утворюють палати на паритетних засадах, після чого
вдруге розглядається Радою Союзу і Радою Національностей на
спільному засіданні”.

9) Статтю 118 викласти в такій редакції:

“Стаття 118. Для організації роботи Верховної Ради СРСР
створюється Президія Верховної Ради СРСР на чолі з Головою
Верховної Ради СРСР. До складу Президії Верховної Ради СРСР
входять: Голова Ради Союзу і Голова Ради Національностей, їхні
заступники, голови постійних комісій палат і комітетів Верховної
Ради СРСР, інші народні депутати СРСР – по одному з кожної союзної
республіки, а також два представники від автономних республік і
один – від автономних областей і автономних округів.

Президія Верховної Ради СРСР здійснює підготовку засідань
З’їзду і сесій Верховної Ради СРСР, координує діяльність постійних
комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, організовує
проведення всенародних обговорень проектів законів СРСР та інших
найважливіших питань державного життя.

Президія Верховної Ради СРСР забезпечує публікацію мовами
союзних республік текстів законів СРСР та інших актів, прийнятих
З’їздом народних депутатів СРСР, Верховною Радою СРСР, її
палатами, Президентом СРСР”.

10) Статтю 119 виключити:

Статтю 120 вважати статтею 119 і викласти її в такій
редакції:

“Стаття 119. Голова Верховної Ради СРСР обирається З’їздом
народних депутатів СРСР з числа народних депутатів СРСР таємним
голосуванням строком на п’ять років і не більш як на два строки
підряд. Він може бути в усякий час шляхом таємного голосування
відкликаний З’їздом народних депутатів СРСР.

Голова Верховної Ради СРСР підзвітний З’їздові народних
депутатів СРСР і Верховній Раді СРСР.

Голова Верховної Ради СРСР видає постанови про скликання
сесій Верховної Ради СРСР, в інших питаннях – розпорядження”.

11) Статтю 121 виключити.

Статті 122 і 123 вважати відповідно статтями 120 і 121.

12) Статтю 124 вважати статтею 122 і викласти її у вигляді
двох статей у такій редакції:

“Стаття 122. Народний депутат СРСР має право звернутись із
запитом на засіданнях З’їзду народних депутатів СРСР і сесіях
Верховної Ради СРСР до Ради Міністрів СРСР, керівників інших
органів, що їх утворюють або обирають З’їзд народних депутатів
СРСР і Верховна Рада СРСР, а до Президента СРСР – на засіданнях
З’їзду народних депутатів СРСР. Орган або службова особа, до яких
звернуто запит, зобов’язані дати усну чи письмову відповідь на
даному засіданні З’їзду або на даній сесії Верховної Ради СРСР не
більш як у триденний строк.

Стаття 123. Народні депутати СРСР мають право звільнятись від
виконання службових або виробничих обов’язків на строк, необхідний
для провадження депутатської діяльності на З’їзді народних
депутатів СРСР, у Верховній Раді СРСР, її палатах, комісіях і
комітетах, а також серед населення.

Народного депутата СРСР не може бути притягнуто до
кримінальної відповідальності, заарештовано або піддано заходам
адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку,
без згоди Верховної Ради СРСР, а в період між її сесіями – без
згоди Президії Верховної Ради СРСР”.

13) Статті 125, 126 і 127 вважати відповідно статтями 124,
125 і 126.

14) У статті 124:

пункти 2, 3, 4 і 5 викласти в такій редакції:

“2) за пропозиціями не менш як однієї п’ятої народних
депутатів СРСР, Президента СРСР, найвищих органів державної влади
союзних республік подає З’їздові народних депутатів СРСР висновки
про відповідність Конституції СРСР законів СРСР та інших актів,
прийнятих З’їздом.

За дорученням З’їзду народних депутатів СРСР, за пропозицією
Верховної Ради СРСР дає висновки про відповідність указів
Президента СРСР Конституції СРСР і законам СРСР;

3) за дорученням З’їзду народних депутатів СРСР, за
пропозиціями Верховної Ради СРСР, Президента СРСР, Голови
Верховної Ради СРСР, найвищих органів державної влади союзних
республік подає З’їздові народних депутатів СРСР або Верховній
Раді СРСР висновки про відповідність Конституції СРСР конституцій
союзних республік, а законів союзних республік – також і законам
СРСР;

4) за дорученням З’їзду народних депутатів СРСР, за
пропозиціями не менш як однієї п’ятої членів Верховної Ради СРСР,
Президента СРСР, найвищих органів державної влади союзних
республік подає Верховній Раді СРСР або Президентові СРСР висновки
про відповідність актів Верховної Ради СРСР та її палат, проектів
актів, внесених на розгляд цих органів, Конституції СРСР і законам
СРСР, прийнятим З’їздом народних депутатів СРСР, а постанов і
розпоряджень Ради Міністрів СРСР – також і законам СРСР, прийнятим
Верховною Радою СРСР; про відповідність міжнародних договірних та
інших зобов’язань СРСР і союзних республік Конституції СРСР і
законам СРСР;

5) за дорученням З’їзду народних депутатів СРСР, за
пропозиціями Верховної Ради СРСР, її палат, Президента СРСР,
Голови Верховної Ради СРСР, постійних комісій палат і комітетів
Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, найвищих органів
державної влади союзних республік, Комітету народного контролю
СРСР, Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Головного
державного арбітра СРСР, загальносоюзних органів громадських
організацій та Академії наук СРСР дає висновки про відповідність
Конституції СРСР і законам СРСР нормативних правових актів інших
державних органів і громадських організацій, щодо яких відповідно
до Конституції СРСР не здійснюється прокурорський нагляд”.

15) Частини першу і другу статті 125 викласти в такій
редакції:

“З’їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР
здійснюють контроль за всіма підзвітними їм державними органами.

Верховна Рада СРСР і Президент СРСР спрямовують діяльність
Комітету народного контролю СРСР”.

16) Частини третю і четверту статті 130 викласти в такій
редакції:

“Рада Міністрів СРСР не рідше одного разу на рік звітує про
свою роботу перед Верховною Радою СРСР і регулярно інформує
Президента СРСР про свою діяльність.

Верховна Рада СРСР може з власної ініціативи або за
пропозицією Президента СРСР висловити недовір’я Урядові СРСР, що
тягне за собою його відставку. Постанова в цьому питанні
приймається більшістю голосів не менше двох третин від загальної
кількості членів Верховної Ради СРСР”.

17) У статті 131:

частину першу викласти в такій редакції:

“Рада Міністрів СРСР правомочна вирішувати всі питання
державного управління, віднесені до відання Союзу РСР, оскільки
вони не входять, згідно з Конституцією СРСР, до компетенції З’їзду
народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР і Президента СРСР”;

Пункти 3 і 4 частини другої викласти в такій редакції:

“3) здійснює заходи щодо забезпечення прав і свобод громадян,
захисту інтересів країни, охорони власності і громадського
порядку;

4) вживає заходів щодо забезпечення оборони країни і
державної безпеки”;

пункт 5 виключити;

пункти 6 і 7 вважати відповідно пунктами 5 і 6, виклавши їх у
такій редакції:

“5) здійснює спільні заходи в галузі відносин з іноземними
державами, зовнішньої торгівлі, економічного, науково-технічного і
культурного співробітництва СРСР із зарубіжними країнами; вживає
заходів для забезпечення виконання міжнародних договорів СРСР;
затверджує і денонсує міжурядові міжнародні договори:

6) утворює в разі необхідності комітети, головні управління
та інші відомства при Раді Міністрів СРСР”.

18) Статтю 133 викласти в такій редакції:

“Стаття 133. Рада Міністрів СРСР на основі і на виконання
законів СРСР та інших рішень З’їзду народних депутатів СРСР,
Верховної Ради СРСР, указів Президента СРСР видає постанови і
розпорядження та перевіряє їх виконання. Постанови і розпорядження
Ради Міністрів СРСР є обов’язковими до виконання на всій території
СРСР”.

19) Частину четверту статті 135 викласти в такій редакції:

“Міністерства і державні комітети СРСР несуть
відповідальність за стан і розвиток доручених їм сфер управління;
у межах своєї компетенції видають акти на основі і на виконання
законів СРСР та інших рішень З’їзду народних депутатів СРСР і
Верховної Ради СРСР, указів Президента СРСР, постанов і
розпоряджень Ради Міністрів СРСР; організовують і перевіряють їх
виконання”.

20) Частини першу і п’яту статті 152 викласти в такій
редакції:

“Усі суди в СРСР утворюються на засадах виборності суддів і
народних засідателів, за винятком суддів військових трибуналів”;

“Судді військових трибуналів призначаються Президентом СРСР,
а народні засідателі обираються зборами військовослужбовців
відкритим голосуванням”.

21) Статтю 171 викласти в такій редакції:

“Стаття 171. Державний гімн Союзу Радянських Соціалістичних
Республік затверджується Верховною Радою СРСР”.

III. 1. Встановити, що перший Президент СРСР обирається
З’їздом народних депутатів СРСР строком на п’ять років.

Кандидатури на пост Президента СРСР на цих виборах можуть
висуватися громадськими організаціями в особі їхніх
загальносоюзних органів, Верховною Радою СРСР, кожною з її палат,
групами народних депутатів СРСР не менше 100 чоловік і союзними
республіками, в особі їхніх найвищих органів державної влади.
Обраним вважається кандидат, який одержав більше половини голосів
від загальної кількості народних депутатів СРСР. Якщо при
голосуванні ніхто з кандидатів не набрав більше половини голосів,
проводиться повторне голосування щодо двох кандидатур, які набрали
найбільшу кількість голосів.

2. Особа, обрана Президентом СРСР, вступає на посаду з
моменту принесення присяги.

Затвердити такий текст присяги Президента СРСР:

“Урочисто клянусь вірно служити народам нашої країни, суворо
додержувати Конституції СРСР, гарантувати права і свободи
громадян, сумлінно виконувати покладені на мене високі обов’язки
Президента СРСР”.

IV. Цей Закон ввести в дію з моменту його прийняття.

Голова Верховної Ради СРСР М.ГОРБАЧОВ
Москва, Кремль, 14 березня 1990 року
N 1360-I