600Ко 🔥 ОФІЦІЙНО: ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ 2000 РОКУ БУВ ПРОІГНОРОВАНИЙ? Отримано юридичні першоджерела!
https://www.facebook.com/share/p/1EpcgaKmrn/
https://t.me/SulaVPravdi/7180?single
Понад 81% виборців у квітні 2000 року реалізували своє суверенне право на пряме народовладдя (ст. 5 Конституції України) та висловили чітку позицію:
- 89% «ЗА» — скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300.
- 89% «ЗА» — скасування депутатської недоторканності.
- 81.7% «ЗА» — запровадження двопалатного парламенту.
- 85.9% «ЗА» — надання Президенту права розпускати парламент, якщо той протягом 1 місяця не сформує більшість або протягом 3 місяців не затвердить бюджет.
Що це означає на практиці і що «забула» зробити влада?
- Імперативність прямого волевиявлення: За конституційною доктриною, рішення референдуму за народною ініціативою мають вищу юридичну силу та є обов’язковими для виконання всіма органами державної влади.
- Системний блокінг імплементації: Народні депутати кількох скликань поспіль блокували внесення відповідних змін до Тексту Конституції України, де-факто поставивши рішення суверена (народу) нижче за власні політичні інтереси.
- Правовий прецедент: Неімплементація результатів референдуму створила глибокий дисбаланс між конституційною теорією (де єдиним джерелом влади є народ) та реальною державною практикою.
Ми направили офіційний колективний запит до Конституційного Суду України та отримали завірені архівні копії ключових документів тієї епохи: 📄 Рішення КСУ № 3-рп/2000 (щодо конституційності Указу про проведення референдуму) 📄 Висновок КСУ № 1-в/2000 (щодо проекту змін за результатами референдуму) 📄 Висновок КСУ № 2-в/2000 (щодо народних депутатів та їхніх ініціатив)
Усі документи засвідчені офіційною печаткою Секретаріату КСУ. Це офіційна юридична база, яка підтверджує: легітимність волевиявлення була повністю визнана Судом, проте політична система її проігнорувала.
👇 Нам важлива ваша думка! Долучайтеся до обговорення в коментарях:
- Чи є рішення Всеукраїнського референдуму обов’язковими до виконання через роки, якщо народ їх уже затвердив?
- Як має трактуватися бездіяльність парламенту щодо імплементації волі народу з точки зору Конституції?
📢 Поширюйте цей допис та першоджерела, щоб піднімати правову свідомість суспільства!
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 00013534, КВЕД – 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, 01033, м. Київ, вул. ЖИЛЯНСЬКА 14, Ел. адреса: inbox@ccu.gov.ua
Колективний запит Вих. №600Ко від 02.08.2026 р. за ст. 40, 64 Конституції України, Законом України “Інформацію” та Законом України “Про доступ до публічної інформації”
щодо матеріалів та документів Всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року
Відповідно до Розділу І «Самовизначення української нації» Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Українська РСР (з 1 грудня 1991 р. – СУД України) як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Розділ II «Народовладдя» прямо проголошує, що єдиним джерелом державної влади в Республіці є народ України, а від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада України.
Розвиваючи ці фундаментальні засади, стаття 5 Конституції України закріпила: право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути привласнене державою, її органами або посадовими особами.
Найвищим проявом прямого народовладдя є референдум. 16 квітня 2000 року в Україні відбулася подія масштабного державного та суспільно-політичного значення — Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. У ньому взяли участь понад 81% виборців, які висловили свою пряму волю щодо ключових питань устрою держави: скорочення кількості народних депутатів до 300 осіб, скасування депутатської недоторканності, запровадження двопалатного парламенту та створення додаткових підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради.
Незважаючи на те, що абсолютна більшість громадян (понад 80–89% за кожним питанням) висловилася «За» реформування системи влади, рішення референдуму юридично так і не були остаточно імплементовані парламентарями, що досі викликає численні дискусії щодо правових наслідків прямого волевиявлення народу (ст. 5, ст. 69 Конституції України).
З метою всебічного, неупередженого та публічного аналізу того, як саме органи державної влади забезпечили гарантії реалізації суверенної волі народу, на яких юридичних підставах вибудовувалася процедура та якими є офіційні підсумки цього волевиявлення, висвітлення реальних юридичних наслідків та публікації першоджерел для суспільства, виникла необхідність дослідницького опрацювання першоджерел та оприлюднення автентичних документів, що супроводжували процес підготовки, проведення та імплементації результатів референдуму 2000 року. Дослідження правової долі рішень, прийнятих на цьому референдумі, має високий суспільний інтерес.
На підставі статей 5, 38, 40, 69 Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, а також керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» / Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»,
Вимагаємо надати інформацію, що має суспільний інтерес, а саме:
- завірені належним чином фотокопії з автентичного оригіналу (із печаткою «Згідно з оригіналом») Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 Справа N 1-26/2000 у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) (з додатками за наявності)
завірені належним чином фотокопії з автентичного оригіналу (із печаткою «Згідно з оригіналом») Висновку Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року № 2-в/2000 Справа N 1-38/2000 N 1-в/2000 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України) (проекту Закону України № 5333 від 18 квітня 2000 року «Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року») (з додатками за наявності)
У відповідь на Колективний запит Вих. №600Ко від 02.08.2026 р. за ст. 40, 64 Конституції України, Законом України “Інформацію” та Законом України “Про доступ до публічної інформації” щодо матеріалів та документів Всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року, листом Конституційний Суд України №012-012-18/3730 від 10.08.2026 надав відповідь наступного змісту (цитата):
СЕКРЕТАРІАТ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
вул. Жилянська, 14, Київ, 01033, тел. (044) 238-11-19, факс (044) 238-13-37, e-mail: inbox@ccu.gov.ua
Сергієві КРИСАКУ
Шановний пане Сергію!
Секретаріат Конституційного Суду України розглянув колективний запит
від 5 серпня 2026 року № 18/134-п.і. щодо надання засвідчених копій документів.
Відповідно до статті 44 Закону України „Про Конституційний Суд України“
Секретаріат Конституційного Суду України здійснює організаційне, аналітичне,
юридичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності
Конституційного Суду України (далі – Суд), а також виконує інші завдання,
визначені цим Законом та Регламентом Суду.
Параграфом 75 Регламенту Суду визначено, що його рішення, висновки,
ухвали та інші акти зберігають в Архіві Суду в установленому порядку та
надсилають без підписів суддів Суду, засвідчені печаткою „Секретаріат
Конституційного Суду України № 1“.
Надсилаємо запитувані Вами рішення та висновки Конституційного Суду
України згідно з додатками.
Додатки:
- Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року
№ З-рп/2000 у справі за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу
Президента України „Про проголошення всеукраїнського референдуму
за народною ініціативою“ (справа про всеукраїнський референдум за народною
ініціативою) з окремими думками суддів Конституційного Суду України
Шаповала В.М. та Селівона М.Ф. на 10 арк. у 1 прим.
- Висновок Конституційного Суду України від 27 червня 2000 року
№ І-в/2000 у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України
про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про
внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського
референдуму за народною ініціативою“ вимогам статей 157 і 158 Конституції
України (справа про внесення змін до статей 76,80,90,106 Конституції України)
з окремими думками суддів Конституційного Суду України Селівона М.Ф. та
Шаповала В.М. на 7 арк. у 1 прим.
- Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2000 року
№ 2-в/2000 у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про
надання висновку щодо відповідності проекту Закону України „Про зміни
до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму
16.04.2000 року“, поданого народними депутатами України, вимогам статей 157
і 158 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України
за ініціативою народних депутатів України) з окремою думкою судді
Конституційного Суду України Корнієнка М.І. на 8 арк. у 1 прим.
З повагою
завідувач Архіву
Конституційного Суду України –
завідувач сектору Наталія МАЄВСЬКА