593Ко-ск 🚨 «МИ НЕ ЗНАЄМО, ДЕ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ!»: Як урядовці «втратили» контроль над критичною інфраструктурою та приховують документи
https://www.facebook.com/share/p/19XrpvJJY1/
Чи знаєте ви, що чиновники профільних міністерств офіційно не можуть (або свідомо не хочуть) показати документи, на підставі яких приватні монополісти розпоряджаються електромережами нашого регіону? ⚡️
Ми провели масштабне юридичне листування та пройшли всі щабелі владної вертикалі: Кабмін ➔ Міненерго ➔ Фонд держмайна ➔ Омбудсман.
Ми поставили одне просте, але фундаментальне запитання: на яких юридичних підставах майно паливно-енергетичного комплексу було передано приватним структурам, і де завірені копії актів приватизації та обліку?
Отримані відповіді — це справжній бюрократичний детектив та абсурд у державних документах! 📄👇
🔍 ЩО НАМ ВІДПОВІЛИ (факти з перших вуст):
1️⃣ Міненерго (лист № 26/1.2-19.1-12628):
У відповіді прямо посилається на Наказ № 147 від 1995 року та Акт оцінки цілісного майнового комплексу… але ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ НАДАТИ ЇХ КОПІЇ! Понад те, міністерство офіційно заявило, що у них… «відсутня інформація» про облік міждержавних та магістральних електромереж!
2️⃣ Фонд державного майна України (лист № 10-17-16494):
Стверджує, що держава взагалі не має частки у статутному капіталі обленерго, а договори оренди об’єктів енергосистеми… ніколи не укладалися! Інша інформація у них просто «відсутня»!
3️⃣ Офіс Омбудсмана (лист № 83147.4/К-49052.3/26/45.3):
Замість захисту конституційного права громадян на інформацію, Секретаріат Уповноваженого з прав людини просто розвів руками й заявив, що якщо міністерство каже «немає», то… «порушень не вбачається»! Навіть попри те, що Міненерго самі ж згадали ці документи у тексті!
🤯 У ЧОМУ ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА ТА НЕБЕЗПЕКА?
Об’єкти критичної інфраструктури, які забезпечують життєдіяльність усього регіону та створювалися працею поколінь, фактично «випали» з державного обліку!
Якщо чиновники згадують про існування документів 1995 року, але категорично відмовляються надати їх копії — що саме вони намагаються приховати від суспільного контролю?
На яких юридичних підставах формуються тарифи та використовуються мережі, якщо держава заявляє про відсутність договорів та обліку?
📁 Усі оригінали документів з підписами, реєстраційними номерами та печатками прикріплюємо нижче. Гортайте фото/файли, щоб переконатися особисто!
👇 Як ви вважаєте: це звичайна халатність і втрата «інституційної пам’яті» чи свідоме приховування документів приватизації?
Чи має право держава приховувати від громадян документи про майно, яке забезпечує світло у наших домівках?
💬 Чекаємо на ваші думки в коментарях!
🔄 Зробіть РЕПОСТ цього допису! Масовий розголос — це єдине, чого бояться бюрократи. Надамо цій справі максимального розголосу разом!
#ДоступДоІнформації #Енергетика #ПублічнаІнформація #ПраваЛюдини #Омбудсман #Вінниця #ГромадськийКонтроль #СвавілляБюрократів #Тарифи #СилаВПравді
До: Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, Ел. адреса: hotline@ombudsman.gov.ua
Суб’єкти оскарження (Відповідачі): 1. МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ (Міненерго) код ЄДРПОУ 37552996, вул. Хрещатик, ЗО, м. Київ, 01601, тел.: (044) 531-36-93; 206-38-45 Ел. адреса: kanc@mev.gov.ua
- ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, тел.: (044) 254-29-76, Ел. адреса: info@spfu.gov.ua
СКАРГА №593Ко-ск від 01.07.2026 р.
про порушення права на доступ до публічної інформації, приховування суспільно важливої інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, надання неповної інформації та порушення права на доступ до публічної інформації
04.06.2026 року скаржниками було направлено Колективний запит за ст. 40, 64 Конституції України, Законом України “Інформацію” та Законом України “Про доступ до публічної інформації” Вих. № 593Ко від 04.06.2026 р. до КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ код ЗКПО 00031101 (Додаток 1), який стосувався правового статусу об’єктів інженерної інфраструктури та майна паливно-енергетичного комплексу на території Вінницької області. Секретаріат КМУ листом № 15785/0/2-26 від 09.06.2026 (Додаток 2) перенаправив вказаний запит до Міністерства енергетики України та Фонду державного майна України.
На наш запит було отримано наступні відповіді:
Від Міністерство енергетики України лист №26/1.2-19.1-12628 від 12.06.2026 (Додаток 3), у якому міністерство послалося на відсутність інформації щодо створення ВЕО «Вінницяенерго», відсутність інформації про облік міждержавних та магістральних електромереж, а також відсутність переліку державного майна. Жодної запитуваної завіреної фотокопії документа надано не було.
Від Фонд державного майна України лист №10-17-16494 від 16.06.2026 (Додаток 4), у якому зазначено, що АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» не обліковується в Реєстрі корпоративних прав держави та що договори оренди об’єктів енергосистеми не укладалися. Інша запитувана інформація та копії документів у Фонді нібито відсутні.
Вважаємо такі відповіді формальними, неповними та такими, що порушують наше конституційне право на доступ до інформації з огляду на наступне.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, не належить до публічної інформації. Проте, запитувана нами інформація стосується правового статусу об’єктів критичної інфраструктури (електромереж), які забезпечують життєдіяльність народу України (громадян республіки всіх національностей), та корпоратизації державних підприємств. Ця інформація становить суспільний інтерес, не є інформацією з обмеженим доступом та безпосередньо створювалася органами державної влади в процесі приватизації (зокрема, накази Міненерго та акти ФДМУ).
Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові № 10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» роз’яснив, що у разі якщо розпорядник стверджує про відсутність у нього запитуваної інформації, він зобов’язаний довести факт її відсутності. Суб’єкти владних повноважень зобов’язані вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні. Формальна відписка про «відсутність інформації» без проведення належного пошуку в архівах або реєстрах є протиправною бездіяльністю.
Міненерго самостійно посилається на наказ № 147 від 09.08.1995 та Акт оцінки цілісного майнового комплексу, проте незаконно ігнорує нашу пряму вимогу надати завірені копії цих документів, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 1 Закону.
Право на доступ до публічної інформації гарантовано статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
У фундаментальному рішенні Великої Палати Європейського суду з прав людини у справі «Magyar Helsinki Bizottság v. Hungary» (заява № 18030/11) від 8 листопада 2016 року, ЄСПЛ визнав, що стаття 10 Конвенції включає право на доступ до інформації, якою володіють державні органи, якщо доступ до цієї інформації є необхідним для реалізації свободи вираження поглядів або суспільного контролю. Суд встановив критерії, за яких відмова в наданні інформації є порушенням Конвенції:
- Мета запиту — отримання інформації, що становить суспільний інтерес.
- Характер інформації — інформація готова і доступна.
- Роль запитувача — особи діють як «суспільні вартові» (громадські організації, активісти).
У нашому випадку ми, як представники громадськості, здійснюємо громадський контроль за збереженням державного майна паливно-енергетичного комплексу. Ненадання Міністерством енергетики та ФДМУ копій актів оцінки та переліків майна, що не підлягало приватизації, є непропорційним втручанням держави у наше право на доступ до інформації.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Társaság a Szabadságjogokért v. Hungary» (заява № 37374/05) Суд наголосив, що держава має позитивні зобов’язання не створювати перешкод для доступу до інформації, що становить суспільний інтерес, особливо коли йдеться про питання монополій та критичної інфраструктури.
Декларація про державний суверенітет України (далі — Декларація) є актом, на основі якого було прийнято Конституцію України, тому її положення мають визначальне значення для трактування суверенітету та власності народу.
Відповідно до Розділ I та ІІ Декларації «Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу. […] Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці». Відповіді Міненерго та ФДМУ демонструють, що ключові інфраструктурні об’єкти (енергомережі) випали з-під прямого контролю держави та народу України. Приховування інформації про правовий статус критичної інфраструктури порушує право народу України – єдиного джерела влади знати, у чиїй власності перебувають засоби забезпечення життєдіяльності української нації. Це «приватизація» права народу на контроль за національним багатством.
Відповідно до Розділ VI Декларації «Земля, її надра, повітряний басейн, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.». Енергомережі — це «економічний потенціал, створений на території України». Якщо органи влади заявляють, що не мають документів про передачу цього майна в приватну власність або не мають реєстрів цього майна, громадяни можуть ставити під сумнів законність такої «приватизації». Відсутність обліку державного майна в реєстрах при наявності фактів його використання приватними структурами свідчить про порушення прав народу як власника.
Надані відповіді свідчать, що держава «втратила» контроль над народним майном, що загрожує економічній основі суверенітету.
Держава не захистила державну/народну/публічну форму власності, а натомість допустила її перехід до монопольних структур (приватну власність) без належного обліку та прозорих процедур. Відсутність документів, що підтверджують правовий статус мереж, фактично означає, що держава не спромоглася забезпечити виконання VI розділу Декларації щодо захисту власності народу. Тому ми можемо вимагати проведення аудиту майна, посилаючись на те, що без повного переліку активів Україна не може забезпечити свою економічну самостійність та безпеку.
Відповіді Міненерго та ФДМУ, які зводяться до констатації відсутності інформації про створення енергетичних компаній та загальні переліки закріпленого державного майна, демонструють, що держава або втратила інституційну пам’ять, або уникає оприлюднення даних. Це позбавляє суспільство можливості здійснювати дієвий громадський контроль.
Електромережі — це стратегічна інфраструктура, від якої залежить життєдіяльність української нації, народу України. Той факт, що профільне міністерство заявляє про відсутність інформації щодо обліку міждержавних та магістральних електромереж на балансі компанії, створює відчуття незахищеності енергосистеми та нездатності держави контролювати власні стратегічні активи.
Це легітимізує суспільну думку про те, що базові ресурси були відчужені непрозоро, а держава не зацікавлена у захисті суспільних інтересів.
Оскільки держава підтверджує відсутність своєї частки в АТ «Вінницяобленерго», але приховує або не володіє інформацією про умови передачі інфраструктури, суспільство залишається сам на сам із приватним монополістом. Громадяни не розуміють юридичних підстав, на яких компанія управляє мережами і формує тарифи.
Відсутність вільного доступу до первинних документів (актів оцінки, переліків майна, що вилучалося під час приватизації) робить практично неможливим для територіальних громад захищати свої права в судах, адже вони штучно позбавлені доказової бази.
Замість прозорої звітності перед громадянами, які є кінцевими бенефіціарами національних багатств, державний апарат демонструє закритість. Це лише підкреслює необхідність посилення інституту доступу до публічної інформації та жорсткішого антимонопольного нагляду.
Дії посадових осіб Міністерства енергетики України та Фонду державного майна України містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212-3 КУпАП (необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації).
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 34, 40 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 13, 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»,
ПРОСИМО:
- Відкрити провадження за цією скаргою щодо порушення права на доступ до публічної інформації посадовими особами Міністерства енергетики України та Фонду державного майна України.
- Провести перевірку фактів, викладених у цій скарзі, щодо повноти та достовірності наданих відповідей розпорядниками.
- Внести подання (вимогу) Уповноваженого до Міністерства енергетики України та Фонду державного майна України щодо усунення виявлених порушень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов’язати їх надати повну, обґрунтовану відповідь по суті запиту Вих. № 593Ко із наданням відповідних копій документів.
- Скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 КУпАП відносно посадових осіб Міненерго та ФДМУ, винних у наданні неповної інформації та ненаданні копій документів, і направити його до суду.
- Про результати розгляду скарги та вжиті заходи повідомити нас письмово у встановлений законом строк.
ДОДАТКИ:
- Копія колективного запиту на інформацію Вих. № 593Ко від 04.06.2026 р. (1 арк./1 ст.)
- Копія листа-відповіді Секретаріату Кабінету Міністрів України № 15785/0/2-26 від 09.06.2026. (1 арк./1 ст.)
- Копія листа-відповіді Міністерства енергетики України №26/1.2-19.1-12628 від 12.06.2026. (1 арк./2 ст.)
- Копія листа-відповіді Фонду державного майна України №10-17-16494 від 16.06.2026. (1 арк./2 ст.)
У відповідь на СКАРГА №593Ко-ск від 01.07.2026 р. про порушення права на доступ до публічної інформації, приховування суспільно важливої інформації, неправомірну відмову в наданні інформації, надання неповної інформації та порушення права на доступ до публічної інформації, листом Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №83147.4/К-49052.3/26/45.3 від 16.07.2026 було надано відповідь наступного змісту (цитата):
СЕКРЕТАРІАТ
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, тел. (044) 298-70-33
E-mail: hotline@ombudsman.gov.ua, код згідно з ЄДРПОУ 21661556
Сергію Крисаку та іншим
скаржникам
На вашу скаргу від 01.07.2026 до Уповноваженого Верховної Ради України
з прав людини (далі – Уповноважений) щодо стверджуваного порушення
Міністерством енергетики України (далі – Міненерго) та Фондом державного майна
України (далі – Фонд) вашого права на інформацію повідомляємо.
Зі змісту скарги та доданих до неї копій документів убачається,
що ви зверталися до Кабінету Міністрів України із запитом на інформацію
від 04.06.2026, в якому просили надати певну інформацію та документи.
Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 09.06.2026 відповідно
до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»
(далі – Закон) вказаний вище запит було направлено до Міненерго та Фонду для
розгляду у межах компетенції.
Листами Міненерго від 12.06.2026 та Фонду від 16.06.2026 вам надано відповіді,
проте зі змістом відповідей ви не погоджуєтесь та вбачаєте порушення вимог Закону.
З огляду на викладене повідомляємо, що у Законі визначено порядок здійснення
та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні
суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації,
визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до статті 1 Закону публічна інформація – це відображена
та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація,
що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень
своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться
у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації, визначених цим Законом.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь
зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась
у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону розпорядники
інформації зобов’язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну
інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої
інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частини першої статті 22 Закону розпорядник інформації має право
відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його
компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої
зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим
доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені
статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою
статті 19 цього Закону.
З аналізу листів Міненерго від 12.06.2026 та Фонду від 16.06.2026 вбачається,
що вам надано інформацію, якою володіють зазначені органи та повідомлено про
відсутність іншої запитуваної інформації та документів, а відтак відмова
вищевказаних органів ґрунтується на підставі, визначеній Законом.
Таким чином порушення вимог Закону в діях Міненерго та Фонду не вбачається.
Окремо зазначаємо, що межі повноважень і спосіб, у який має право діяти
Уповноважений, визначено, зокрема Конституцією України та Законом України
«Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», згідно з частиною
другою статті 4 якого діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту
конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне
перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення
порушених прав і свобод відповідно до законодавства.
Тому під час здійснення парламентського контролю Уповноважений
не наділений правом перебирати на себе функції інших державних органів чи органів
місцевого самоврядування, надавати їх працівникам будь-які накази, розпорядження,
доручення чи вказівки та надавати оцінку законності й обґрунтованості прийнятих
ним рішень.
Ураховуючи викладене, правові підстави для вжиття заходів реагування
за вашою скаргою від 01.07.2026 відсутні.
У разі незгоди з наданою відповіддю ви маєте право оскаржити її
в порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про звернення громадян».
З повагою
Директор Департаменту моніторингу
додержання інформаційних прав
Андрій ПАНКОВ