561і підтвердження повноважень судді юридичної особи/суб’єкта господарювання з назвою ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 38328720: Гриневич Володимир Станіславович

561і підтвердження повноважень судді юридичної особи/суб’єкта господарювання з назвою ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 38328720: Гриневич Володимир Станіславович

https://www.facebook.com/share/p/1DAfV8Yod4/

https://t.me/SulaVPravdi/5786

юридичній особі/суб’єкту господарювання з назвою ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 38328720 КВЕД 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, 21100, Україна, м. Вінниця, Ленінський район, вул. ГРУШЕВСЬКОГО 17, з 14.09.2018 – в стані припинення, Керівник ГАЙДУ ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА (орган юридичної особи), Ел. адреса: inbox@vnm.vn.court.gov.ua

Колективне письмове звернення за ст. 40, 64 Конституції України й Законом України “Про звернення громадян” та/або Запит про надання публічної інформації за Законом України “Про доступ до публічної інформації” Вих. №561і від 16.10.2025 р.

Ознайомившись з положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ місцевого самоврядування, Кримінального кодексу України, Закону України «Про інформацію», 21 При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується, 22 п. 2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. п.3 Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача., Закону України «Про доступ до публічної інформації», КОНВЕНЦІЯ Ради Європи «про доступ до офіційних документів», КОНВЕНЦІЯ «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», КОНВЕНЦІЯ «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних», Декларація Комітету міністрів Ради Європи “Про свободу вираження поглядів та інформації“, КОНВЕНЦІЯ «Про захист прав людини і основоположних свобод», Загальна декларація прав людини, рекомендації Комітету Міністрів державам-членам №R(81)19 про доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, № R(2000)13 про європейську політику щодо доступу до архівів, ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ.

Розділом VIII «ПРАВОСУДДЯ» чинної Конституції України (Основного закону – закону прямої дії) встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст. 124 КУ). Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується ЗАКОНОМ, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя (ст. 125 КУ). Правосуддя здійснюють судді (ст. 127 КУ). Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом (ст. 128 КУ). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом (ст. 129 КУ). Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 КУ).

Засадничими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Верховною Радою України Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), – є довіра до суду встановленого законом.

Частиною третьою статті 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Положеннями статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд утворюється і ліквідовується ЗАКОНОМ. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів. Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів. Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Зважаючи на міжнародні норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».

Згідно до положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права «кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».

Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

На додачу, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб’єктивною та об’єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його або її особистих переконань (суб’єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об’єктивної безсторонності».

Крім того, варто зазначити, що під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом, а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.

Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом, який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Отже, з урахуванням зазначеного вище ЄСПЛ дійшов висновку, що «суд, встановлений законом» означає наступне:

– дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

– дотримання правил автоматичного розподілу справ;

– наявність повноважень у судді;

– належний склад суду;

– наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

Крім того слід зауважити, що виключно тільки конституційні Громадяни України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, є саме тією конституційною основою не тільки всієї конституційної законодавчої, виконавчої, судової влади та місцевого самоврядування Українського народу Самостійної української держави України, офіційно встановлених положеннями Розділу ІV «Верховна Рада України», Розділу V «Президент України», Розділу VІ «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», та Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України від 28 червня 1996 року а і конституційною основою самої Самостійної української держави України, безпосередньо встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року та офіційним Рішенням № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання.

У підтвердження вищенаведених обставин саме в частині відвертого посягання на національну державність Українського народу Української РСР та його правонаступника 1 грудня 1991 року Українського народу Самостійної української держави України, а також, на його національні території, та на його національне багатство – безпосередньо встановлене положеннями розділів і статтей Конституції України від 28 червня 1996 року, ДИВИСЬ у Відомостях Верховної Ради України за вищевказаний період, наступне:

1) Положення ст.4 Закону УРСР «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991 року № 1295-12 засвідченого Головою Верховної Ради Української РСР – Кравчуком Л.М., якими встановлено, – що «При вступі на посаду Президент Української РСР проголошує присягу такого змісту, – «Урочисто присягаю народові України при здійснені повноважень Президента України ….» – а не Українському народу Української РСР;

2) Постанову Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року № 1442-12 «Про звернення Президії Верховної Ради України до Громадян України всіх національностей державотворчих націй»; – а не до Українському народу Української РСР

3) Положення статті 17 «Присяга державних службовців» ЗУ «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, – що «Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові УКРАЇНИ, суворо дотримуватись Конституції та законів України».

Так як службові особи конституційного судочинства офіційно встановленого ч.3 статті 124 Конституції України від 28 червня 1996 року, ні за яких конституційних обставин НЕ МОЖУТЬ у відсутність МАНДАТУ Українського народу Самостійної української держави України, – його спеціального доручення, самостійно брати на себе конституційні права та конституційні повноваження безпосередньо належні Українському народу Самостійної української держави України, у відповідності з положеннями статті 5 та розділу 4 статті 124 Конституції України від 28 червня 1996 року, в частині офіційного здійснення конституційного правосуддя тим більше у самих справах самого конституційного права власності Українського народу Самостійної української держави України, на самі конституційні предмети та об’єкти. Тому,

Керуючись: Декларацією про державний суверенітет України (55-ХІ), АКТом проголошення незалежності України (1427-ХІІ), результатами Всеукраїнського референдуму від 01.12.1991 року, Конституцією України (254к/96-ВР), ПОЛОЖЕННЯМ «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні» (3748-XII) та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР), Європейською хартією місцевого самоврядування (994_036), Загальною декларацією прав людини (995_015), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (995_043), Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него, в зв’язку наявністю обґрунтованих підстав вважати за необхідність отримання інформації, яка може свідчити про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечення реалізації наших конституційних прав, свобод і обов’язків та інформації, яка свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб,

Представники ініціативної групи вимагають надати інформацію, а саме щодо:

1. завірену належним чином фотокопії з оригіналу посвідчення судді, яким підтверджуються повноваження судді юридичної особи/суб’єкта господарювання з назвою ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 38328720 КВЕД23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, 21100, Україна, м. Вінниця, Ленінський район, вул. ГРУШЕВСЬКОГО 17, з 14.09.2018 – в стані припинення, Керівник ГАЙДУ ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА (орган юридичної особи), Ел. адреса: inbox@vnm.vn.court.gov.ua (далі – ВМС): Гриневич Володимир Станіславович;
2. завірену належним чином фотокопію з оригіналу Присяги судді, складеної Українському народові суддею ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
3. завірені належним чином відомості стосовно наявності або відсутності (просто – «Є», чи «НЕМАЄ») ідентифікаційного коду (ІНН), або біометричних документів (внутрішнього/закордонного паспорта, ID-картки) у судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
4. завірені належним чином достовірні відомості щодо реєстрації і надання акредитації ВАR-гільдією та делегування відповідних повноважень судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
5. завірену належним чином фотокопії Подання Вищої ради правосуддя до Президента України про призначення вперше на посаду судді: Гриневич Володимир Станіславович;
6. завірену належним чином фотокопії з оригіналу Указу Президента України «Про призначення суддів», яким Гриневич Володимир Станіславович було призначено вперше, строком на п’ять років у місцевих загальних судах на посаду судді;
7. завірену належним чином фотокопії з оригіналу висновку ВККСУ щодо можливості призначення на посаду судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
8. завірені належним чином відомості, про наявність повноважень (правосуб’єктності – правоздатності, дієздатності, деліктоздатності) щодо здійснення правосуддя, на момент запитування відповідної інформації, у ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
9. завірені належним чином фотокопії Сертифікату та відомостей з передостанніми і останніми результатами проходження відповідної підготовки у Національній школі суддів України, а також відомості Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо результатів проходження останнього кваліфікаційного іспиту суддею ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
10. завірені належним чином відомості заповнення Декларації про доходи (за попередній рік) судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
11. завірені належним чином відомості про всі дисциплінарні стягнення (погашені/непогашені) які коли-небудь застосовувалися по відношенню до судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
12. завірені належним чином відомості стосовно інвентарного номеру суддівської мантії і нагрудного знаку судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
13. завірену належним чином копію (з підписами підписантів/сторін) трудового договору/контракту з основного місця роботи, підписаного суддею ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
14. завірені належним чином фотокопії з трудової книжки щодо підтвердження постійного місця роботи професійного судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
15. завірені належним чином витяг з відомостей про отримання заробітної плати (за три останніх роки) професійним суддею ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
16. завірені належним чином фотокопії з оригіналу (за підписами підписантів/сторін) Довіреності від керівника юридичної особи – ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
17. завірені належним чином фотокопії відомості про види заохочення, виплату грошових премій, нагород державними нагородами, спеціальними званнями відносно судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
18. завірені належним чином фотокопії відомості відносно відпусток та лікарняних в яких перебував(ла) судді ВМС: Гриневич Володимир Станіславович;
19. завірені належним чином копії письмового звернення Гриневич Володимир Станіславович до Президента України з ініціативою приведення існуючої неконституційної системи судоустрою в Україні у відповідність до норм чинної Конституції України;
20. завірені належним чином копії письмового звернення Гриневич Володимир Станіславович до Верховної Ради України з ініціативою приведення існуючої неконституційної системи судоустрою в Україні у відповідність до норм чинної Конституції України;
21. завірені належним чином копії відповідного указу або розпорядження Президента України про призначення дати і часу проведення урочистостей з нагоди складання присяги суддями, зокрема, Гриневич Володимир Станіславович безпосередньо перед Президентом України;
22. фотокопію з фотокартки із зображенням моменту вручення Президентом України суддівського посвідчення Гриневич Володимир Станіславович;

 

Якщо даний запит, в якійсь його частині прохальних пунктів, неможливо задовільнити в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації» тоді, просимо задовільнити його, в цих частинах, в межах Закону України «Про звернення громадян»

На кожен окремий запит надати окрему (повну, всебічну, вичерпну, змістовну офіційну) відповідь у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту, та надіслати у письмовому (паперовому) і електронному вигляді на вищезазначені адреси. В кожній відповіді на запит обов’язково вказати номер та дату самого запиту.

У випадку, якщо з якихось причин не можливо надати змістовну відповідь по суті запиту – письмово вказати причину та перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», до розпорядника зазначеної інформації. Ми, хто нижче підписалися, забороняємо розголошувати наші персональні дані, які стали вам відомі та передачу їх третім особам.