543і-1 щодо фотокопії закону, постанови або іншого акту, на підставі якого, після самовизначення української нації від 1 грудня 1991 року, було утворено/створено (а не регламентовано функціонування та діяльність) державний орган самостійної української держави – УКРАЇНИ з назвою ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ; та/або ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА; та/або ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ;
https://www.facebook.com/share/p/18kq3KNeSY/
Офіс Генерального прокурора код ЄДРПОУ 00034051, КВЕД – 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 E-mail: office@gp.gov.ua
Колективне письмове звернення за ст. 40, 64 Конституції України й Законом України “Про звернення громадян” та/або Запит про надання публічної інформації за Законом України “Про доступ до публічної інформації” Вих. №543і-1 від 22.03.2025 р.
На наше Колективне письмове звернення за ст. 40, 64 Конституції України й Законом України “Про звернення громадян” та/або Запит про надання публічної інформації за Законом України “Про доступ до публічної інформації” Вих. №543і від 05.03.2025 р. до юридичної особи/Підприємства з назвою Офіс Генерального прокурора код ЄДРПОУ 00034051, КВЕД – 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя (далі – Звернення 543і) з проханням надати інформацію, а саме: 1.Належним чином засвідчені фотокопії з паперового оригіналу тексту закону, постанови або іншого акту, на підставі якого було утворено/створено державний орган з назвою ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ; 2…. ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА; 3…. ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ;
На що, листом від Офіс Генерального прокурора 11.03.2025 №27/3-425ВИХ-25 Public Mail <public@gp.gov.ua> Вкладені файли 11 бер. 2025 р., 18:04 (далі – Відповідь 425) нам не надали запитуваної інформації, а лише повідомили наступне: … у зв’язку з проголошенням незалежності України правові основи діяльності, функції та систему прокуратури України встановлено Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, який введено в дію постановою Верховної Ради України від 05.11.1991 Так, статтею 13 цього Закону передбачалося, що систему органів прокуратури становили: Генеральна прокуратура України, прокуратури Кримської АРСР, областей, міста Києва (на правах обласної), міські, районні, міжрайонні, а також прирівняні до них прокуратури. Наразі відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 в редакції Закону України від 19.09.2019 систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 139 Регламенту Верховної Ради України підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Отже, Офіс Генерального прокурора не є розпорядником запитуваної інформації щодо надання офіційних текстів згаданих законів.
Ознайомившись із Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року (№ 1789-XII) (далі – Закон 1789) ми дійшли наступного висновку. Закон 1789 регулював діяльність прокуратури України на той час, визначаючи її функції, повноваження, організаційну структуру та правовий статус прокурорів. Цей закон встановлював основні принципи роботи прокуратури, яка на момент його прийняття відігравала ключову роль у нагляді за дотриманням законності в державі.
Зокрема, закон регулював такі аспекти:
- Завдання прокуратури: Нагляд за додержанням законів органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
- Функції прокуратури: – Нагляд за законністю діяльності органів внутрішніх справ, досудового слідства. – Підтримання державного обвинувачення в судах. – Представництво інтересів держави або громадян у випадках, передбачених законом. – Нагляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі.
- Організація прокуратури: Визначав структуру системи прокуратури, включно з Генеральною прокуратурою, прокуратурами областей, районів тощо.
- Статус прокурорів: Установлював вимоги до прокурорських працівників, їх права, обов’язки та гарантії незалежності.
Ознайомившись із Закон України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон 1697) ми дійшли наступного висновку. Закон 1697 регулює діяльність прокуратури в Україні. Цей закон замінив попередній Закон “Про прокуратуру” від 1991 року і суттєво реформував систему прокуратури, звузивши її повноваження та змістивши акцент із загального нагляду за законністю на більш спеціалізовані функції.
Основні аспекти, які регулює Закон № 1697-VII:
- Завдання та функції прокуратури: – Підтримання публічного обвинувачення в суді (основна функція). – Організація та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. – Представництво інтересів держави в суді у виняткових випадках, передбачених законом (наприклад, коли держава не може самостійно захистити свої інтереси). – Нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а також за виконанням судових рішень у кримінальних справах.
Важливо: функція загального нагляду за додержанням законності, яка була притаманна прокуратурі за радянських часів і в період дії закону 1991 року, була скасована.
- Організаційна структура прокуратури: – Визначає систему органів прокуратури: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури. – Регулює порядок призначення Генерального прокурора (за згодою Верховної Ради України) та його повноваження. – Встановлює принципи самоврядування прокурорів через органи прокурорського самоврядування, такі як Всеукраїнська конференція прокурорів та Рада прокурорів України.
- Статус і незалежність прокурорів: – Визначає вимоги до кандидатів на посади прокурорів (освіта, досвід, доброчесність). – Гарантує незалежність прокурорів від незаконного втручання у їхню діяльність. – Регулює порядок добору, призначення, дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів через Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.
- Прозорість і підзвітність: – Встановлює механізми громадського контролю та відкритості діяльності прокуратури. – Передбачає звітність перед суспільством у межах, визначених законом.
- Перехідні положення: – Закон містив норми щодо реорганізації прокуратури, зокрема ліквідації військових прокуратур (згодом їх діяльність частково відновили окремими рішеннями) та переатестації прокурорів для забезпечення їхньої відповідності новим стандартам.
З аналізу Закон 1789 та Закон 1697 вбачається, що Прокуратура України як інституція не була “створена” саме в 1991 році з нуля. Вона існувала ще за часів Радянського Союзу як частина союзної системи прокуратури, підпорядкована Генеральній прокуратурі СРСР.
Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року (№ 1789-XII) не створював прокуратуру як нову інституцію.
До цього, у перехідний період після проголошення незалежності, діяльність прокуратури регулювалася ще радянським законодавством, зокрема Законом СРСР “Про прокуратуру СРСР” від 30 листопада 1979 року, який продовжував застосовуватися в Україні до прийняття власного закону.
Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року (№ 254к/96-ВР), у статті 121 визначає основні функції прокуратури, а стаття 122 регулює статус Генерального прокурора. Зокрема:
– Стаття 121 (в редакції 1996 року) передбачала, що прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів, підтримує державне обвинувачення в суді, представляє інтереси держави та громадян у передбачених законом випадках, а також наглядає за виконанням законів у кримінальному провадженні.
– Прокуратура згадується як окремий орган у системі державної влади, але Конституція не “створює” її сама по собі — вона лише закріплює її існування та основні функції.
Після конституційної реформи 2016 року (Закон № 1401-VIII) функція загального нагляду була виключена зі статті 121, а повноваження прокуратури звузилися до: 1. Публічного обвинувачення в суді. 2. Процесуального керівництва досудовим розслідуванням. 3. Представництва інтересів держави в суді у виняткових випадках.
Таким чином, Конституція України не створює прокуратуру як інституцію “з нуля”, а визначає її місце в системі органів влади та встановлює рамки її діяльності. Створення та функціонування прокуратури як конкретного органу покладається на закони.
Закон “Про прокуратуру” 1991 року (№ 1789-XII)
– Цей закон був ухвалений до прийняття Конституції 1996 року, коли Україна щойно здобула незалежність. На той момент прокуратура вже існувала як спадщина радянської системи.
– Закон 1991 року не “утворював” прокуратуру в прямому сенсі, а адаптував її до нових умов, визначивши її структуру, функції та повноваження в незалежній Україні.
Закон “Про прокуратуру” 2014 року (№ 1697-VII)
– Цей закон був ухвалений уже після прийняття Конституції 1996 року і набув чинності в 2015 році. Він не створював прокуратуру заново, а реформував її відповідно до конституційних норм, які діяли на той момент, та готував підґрунтя для майбутніх змін до Конституції (2016 року).
Отже, чи утворювали ці закони прокуратуру? Ні, жоден із цих законів не “утворював” Прокуратуру України в сенсі її заснування як абсолютно нового органу. Прокуратура як інституція існує ще з радянських часів, і після здобуття незалежності вона була трансформована та врегульована спочатку Законом 1991 року, а потім реформована Законом 2014 року. Конституція України 1996 року (статті 121–123) лише закріпила прокуратуру як частину системи державної влади та визначила її основні функції.
Тому ми дійшли висновку, що такий конституційний орган, як Прокуратура України не була “утворена” цими двома законами в розумінні створення з нуля. Закон 1991 року адаптував уже існуючу прокуратуру до умов незалежної України, а Закон 2014 року реформував її. Конституція України (№ 254к/96-ВР) передбачає існування прокуратури, але її конкретна організація та діяльність регулюються спеціальними законами, такими як № 1789-XII та № 1697-VII.
З тих підстав, що Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, – продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, – виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, – здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. Тобто, 1 грудня 1991 року українська нація здійснила своє невід’ємне право на самовизначення та створила власну національну державу самостійну українську державу – УКРАЇНИ.
ТОМУ, якщо юридична особа /Підприємство з назвою Офіс Генерального прокурора код ЄДРПОУ 00034051, КВЕД – 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, дійсно є державним органом самостійної української держави – УКРАЇНИ,
Представники ініціативної групи вимагають надати інформацію по суті, а саме:
- Належним чином засвідчені фотокопії з паперового оригіналу тексту закону, постанови або іншого акту, на підставі якого, після самовизначення української нації від 1 грудня 1991 року, було утворено/створено (а не регламентовано функціонування та діяльність) державний орган самостійної української держави – УКРАЇНИ з назвою ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ;
- Належним чином засвідчені фотокопії з паперового оригіналу тексту закону, постанови або іншого акту, на підставі якого, після самовизначення української нації від 1 грудня 1991 року, було утворено/створено (а не регламентовано функціонування та діяльність) державний орган самостійної української держави – УКРАЇНИ з назвою ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА;
- Належним чином засвідчені фотокопії з паперового оригіналу тексту закону, постанови або іншого акту, на підставі якого, після самовизначення української нації від 1 грудня 1991 року, було утворено/створено (а не регламентовано функціонування та діяльність) державний орган самостійної української держави – УКРАЇНИ з назвою ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ;
- У випадку, якщо з якихось причин не можливо надати змістовну відповідь по суті запиту – письмово вказати причину та перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», до розпорядника зазначеної інформації.
