Заява про міжнародні злочини уряду Російської Федерації та президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна, проти українського роду/нації

Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями:

Потерпілі / жертви:                               Прийняття заяви службовою/посадовою особою (Адресат):

1. ________________________________________________, день народження « ___ » ______________ _______ року, місце народження ___________________________________ ___________________________________________________ , національність ________________, поштова адреса ________ ____________________________________________________ ____________________________________________________   2. ________________________________________________, день народження « ___ » ______________ _______ року, місце народження ___________________________________ ___________________________________________________ , національність ________________, поштова адреса ________ ____________________________________________________ ____________________________________________________   Організація _________________________________________ Посада _____________________________________________ ПІБ посадової особи (Слідчий/прокурор) ­­­­_________________ ____________________________________________________ Службове посвідчення №:_____________________________ дата: ___ . ___ . 20____ р., час: ____ год. ____ хв. Підпис слідчого/прокурора:____________________

«___» ___________ 2024 р.                                                                                      м. Вінниця

Зло́чин — антисоціальний вчинок людини, що посягає на відносини, що склалися в суспільстві, і становить небезпеку суспільному розвитку. Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».

 

Заява про міжнародні злочини

уряду Російської Федерації та президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна, проти українського роду/нації, громадян __________________________________________ ________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, Прізвище) та ________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, Прізвище), Які караються за міжнародним правом; розділ VI (1) Злочини проти миру, розділ VI (2) Воєнні злочини, розділ VI (3) Злочини проти людства Нюрнберзьких принципів, та Стаття 5 п.(1), п.п.(b) злочини проти людяності, п.п.(c) воєнні злочини, п.п.(d) злочин агресії, стаття 7 Злочини проти людяності п.(1), п.п.(k) інші нелюдські діяння подібного характеру, що умисно заподіюють сильних страждань чи тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному чи фізичному здоров’ю, п.(2), п.п.(а) напад, спрямований проти будь-якого цивільного населення, стаття 8 п.(2) «воєнні злочини» означає п.п.(а) … будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції, (і) умисне вбивство, (ііі) умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, (iv) широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, (vii) незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, (viii) взяття заручників, Стаття 8 bis п.(1) «злочин агресії» означає планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, п. (2) «акт агресії» означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об’єднаних Націй. Будь-який з таких актів, незалежно від оголошення війни, буде кваліфікуватися відповідно до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року як акт агресії: (а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, незалежно від її тимчасового характеру, що є результатом такого вторгнення або нападу, чи будь-яка анексія із-застосуванням сили на території іншої держави або її частини; (b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави чи застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; (c) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави; (d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; (g) направлення державою або від імені держави озброєних банд, груп та іррегулярних сил або найманців, які вчиняють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівноцінно переліченим вище актам або її істотній участі в них Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21 серпня 2024 року № 3909-IX. (далі – Статут)

Положення Статуту, які забороняють злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, розглядаються нині як звичаєва норма міжнародного права, що неодноразово підтверджували міжнародні судові органи. Отже, їх характер як злочинних згідно зі статтею 18 Конституції України не залежить від приєднання України до Статуту та набуття ним чинності. (абзац дев’ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивована частина Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року N 3-в/2001) (v003v710-01)

Ми, ______________________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, «дівоче Прізвище» Прізвище потерпілого/жертви), Свідоцтво про народження потерпілого серії ______ № ____________, день народження « ___ » ______________ _______ року, місце народження держава ___________________, ________________ область, _____________________ район, село/селище/місто ___________________, складено актовий запис № _____ серія ________ № __________ від ____ ______________ _______ року (згідно свідоцтва про народження), національність ______________. (Додаток 1)

та _____________________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, «дівоче Прізвище» Прізвище потерпілого/жертви), Свідоцтво про народження потерпілого серії ______ № ____________, день народження « ___ » ______________ _______ року, місце народження держава ___________________, ________________ область, _____________________ район, село/селище/місто ___________________, складено актовий запис № _____ серія ________ № __________ від ____ ______________ _______ року (згідно свідоцтва про народження), національність ______________. (Додаток 2)

 

Наш український рід/нація, споконвічно живе на своїй Богом даній землі Україна.

Заявляємо про вище зазначені злочини проти миру, воєнні злочини, злочини проти людства урядом Російської Федерації (далі – уряд РФ) та Президентом РФ Путіним Володимиром Володимировичем (далі – Президент РФ).

Відповідно до:

• Постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. № 1427–ХІІ було проголошено незалежність України; (Додаток 3)
• Постанова Верховної Ради Української РСР «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» від 11 жовтня 1991р. № 1660 – ХІІ; (Додаток 4)
• Акт проголошення незалежності України (1427-XII); (Додаток 5)
• Відомості про результати всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.; (Додаток 6)
• Протокол центральної комісії по виборах Президента України та з всеукраїнського референдуму (про результати всеукраїнського референдуму); (Додаток 7)
• Центральна виборча комісія, Постанова від 4 грудня 1991 р. №60, АКТ проголошення незалежності України вважати підтвердженим. (Додаток 8)

Перший крок на шляху до незалежності України стала Декларація про державний суверенітет України (55-12), ухвалена 16 липня 1990 року.

<…> Право саме української нації на самовизначення є основою Акта проголошення незалежності України, що його ухвалила 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР (далі – Акт), яка діяла “виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН” (абзац третій преамбули Акта). Юридичним фактом, який остаточно й безповоротно затвердив Акт “створення самостійної української держави” (перше речення резолютивної частини Акта), стало волевиявлення усього Українського народу 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі. (абзац другий, другого речення, підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року № 1-р/2021) (v001p710-21)

<…> Здійснення народного волевиявлення у зазначених формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів). (далі текст) (абзац третій, підпункту 4.2 пункту 4 мотивованої частини Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005) (v006p710-05)

Згідно зазначеного на офіційному сайті ООН “24 серпня 1991 року Українська Радянська Соціалістична Республіка змінила свою назву на Україну.” (https://www.un.org/ru/about-us/member-states/ukraine) (Додаток 9)

У ніч проти 27 лютого 2014 року російські спецпризначенці захопили й заблокували Верховну Раду Криму і Раду Міністрів Криму. Представники так званого «ополчення Криму» за підтримки військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації захопили адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі й Севастополі, установи зв’язку, засоби масової інформації тощо, без єдиного вистрілу окупувавши Автономну Республіку Крим.

01.03.2014р. Постановление № 48 – СФ «Совета Федерации Федерального собрания российской федерации» (мова оригіналу) Дали согласие Президенту Российский Федерации на использование Вооружённых Сил Российской Федерации на территории Украины (Додаток 10)

Після захоплення Російською Федерацією Криму, у квітні 2014 року російські загони, окупували частину Донецької та Луганської області, серії проросійських виступів щодо проголошення псевдо «державних суверенітетів» ДНР і ЛНР. Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнавала факту свого вторгнення в Україну. Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов’янська, Краматорська і Дружківки. Невеликі штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контроль Горлівку й інші міста Донеччини та Луганщини.

11 травня 2014 року проросійські сили провели референдуми на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на які винесли питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні суверенних ДНР та ЛНР.

1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону з прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався в Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули і мирні жителі. 12 червня почалося постачання важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня російські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям.

11 липня 2014 року російські регулярні війська, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря — впродовж липня-серпня 2014 року перебувала під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ.

25 липня 2015 року українські військовики затримали «КамАЗ» з боєприпасами, який заїхав на контрольний пост з території тимчасово непідконтрольній Україні. У вантажівці був кадровий військовослужбовець збройних сил РФ — майор Старков Володимир Олександрович. За свідченнями Старкова, на Донбасі у складі незаконних збройних формуваннях діють близько 2 тисяч так званих «радників» із числа кадрових військових збройних сил РФ.

Станом на серпень 2017 року відбувалися постійні локальні бої, які дещо стихали перед початком навчального року. Мало не щодня в ЗМІ (українських і закордонних) були повідомлення про обстріли, поранених і вбитих. Так, станом на 30 серпня 2017 року за день був 21 обстріл зі сторони ОРДЛО

21.02.2022 р. вийшов УКАЗ Президента В. Путіна № 71 та № 72 щодо застосування (мовою оригіналу) Вооружённых Сил Российской Федерации на территории Луганска та Донецка. (Додаток 11)

24 лютого 2022 року без оголошення війни, відбувся повномасштабний віроломний напад Російської Федерації, на материкову частину України, ще і зі сторони Білорусії.

«Убивства цивільного населення, обстріли дитячих садочків, лікарень, житлових масивів, застосування крилатих ракет по цивільному населенню, розстріл шкільних автобусів, блокування швидких, російські окупанти вбивають, калічать і катують мирних громадян, ґвалтують жінок, дівчат і дітей, захоплення та руйнують житлову інфраструктуру, у Маріуполі знищено половину житлових будинків та 90% інфраструктури. Кількість загиблих мирних жителів неможливо порахувати. Радник маріупольського мера Петро Андрющенко називав приблизну цифру жертв — понад 22 тис., інші джерела налічили 87 тис. загиблих. Аби приховати сліди цього злочину, росіяни зносять пошкоджені будівлі.

У Луганській області під час боїв майже повністю зруйновано Сєвєродонецьк, Попасну, Рубіжне, Щастя, Кремінну. Лисичанськ зазнав руйнувань на 60%.

На Донеччині практично одні руїни залишилися від Волновахи, Вугледара, Мар’їнки, Лимана. Фактично знищено Соледар, з якого нещодавно після боїв відійшли українські військові.

У Бахмуті, знищено 60% будинків, там уже давно немає газу, води та електрики.

 

Після відходу з Херсона у листопаді російські війська щодня обстрілюють місто, там вже пошкоджено 30-40% будівель.

Київська область й досі оговтується від «руського міру», який знищив у Ірпені близько 70%, а у Бучі до 30% будинків.

Убивство полонених в Оленівці. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року від вибухів на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, де утримували українських захисників, загинуло 53 полонених, понад 130 було поранено.

 

З 24 лютого 2022 року до 12 лютого 2023 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) зафіксувало 18 955 жертв серед цивільного населення в Україні. Про це повідомляється на сайті організації. Йдеться про 7 199 загиблих і 11 756 поранених цивільних. З них, за підтвердженими даними ООН, загинуло 226 хлопчиків та 180 дівчаток, а також 32 дитини і 1 932 дорослих, стать яких поки що не вдалося встановити. Проте в організації підкреслюють: фактичні цифри значно вищі, оскільки отримання інформації з деяких місць, де тривають інтенсивні бойові дії, було відкладено.

 Даний перелік воєнних злочинів, вчинених РФ проти української нації/народу України не є вичерпним.

Злочини, які караються за міжнародним правом:

Нюрнберзький Принцип розділ VI встановлює:

1. Злочини проти миру: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни внаслідок порушення міжнародних угод та договорів; участь в загальному плані або змові, спрямованих на здійснення будь-яких з дій, згаданих вище.
2. Воєнні злочини:

Порушення законів та звичаїв війни і, в тому числі, але не виключно, вбивство, жорстоке поводження чи передання в рабство чи інші подібні дії щодо цивільного населення окупованої території, вбивство чи жорстоке поводження з військовополоненими або особами, які знаходяться в морі, вбивство заручників або розграбування державного або приватного майна, безглузде руйнування міст і сіл або їх розорення, що не виправдовується військовою необхідністю.

3. Злочини проти людства:

Вбивство, винищування, поневолення, депортація та інші нелюдські акти, що здійснюються щодо цивільного населення, або переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами, якщо такі дії мають місце при вчиненні будь-якого злочину проти миру або якого-небудь військового злочину, або у зв’язку з такими».

Стаття 5 п.(1), п.п.(b) злочини проти людяності, п.п.(c) воєнні злочини, п.п.(d) злочин агресії, стаття 7 Злочини проти людяності п.(1), п.п.(k) інші нелюдські діяння подібного характеру, що умисно заподіюють сильних страждань чи тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному чи фізичному здоров’ю, п.(2), п.п.(а) напад, спрямований проти будь-якого цивільного населення, стаття 8 п.(2) «воєнні злочини» означає п.п.(а) … будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції, (і) умисне вбивство, (ііі) умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, (iv) широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, (vii) незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, (viii) взяття заручників, Стаття 8 bis п.(1) «злочин агресії» означає планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, п. (2) «акт агресії» означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об’єднаних Націй. Будь-який з таких актів, незалежно від оголошення війни, буде кваліфікуватися відповідно до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року як акт агресії: (а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, незалежно від її тимчасового характеру, що є результатом такого вторгнення або нападу, чи будь-яка анексія із-застосуванням сили на території іншої держави або її частини; (b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави чи застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; (c) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави; (d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; (g) направлення державою або від імені держави озброєних банд, груп та іррегулярних сил або найманців, які вчиняють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівноцінно переліченим вище актам або її істотній участі в них Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21 серпня 2024 року № 3909-IX.

 Був написаний колективний запит № 442 від 27.11.23 р. до Офісу Генерального прокурора, Верховного суду та Верховного Суду України з вимогою надати номер ухвали та провадження в національних судах Самостійної Української Держави України щодо арешту військового злочинця – президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна в зв’язку з вчиненням злочину проти миру, безпеки та злочинів проти людяності. (Додаток 12)

Отримали лист відповідь 01.12.2023 р. № 27/3-2230 вик-23 від Офісу Генерального Прокурора, що президент Російської Федерації В. Путін має функціональний імунітет, у зв’язку з цим у національній правовій системі відсутні підстави для повідомлення про підозру президентів іншої країни. Відповідно в Україні не можливо притягнути до кримінальної відповідальності останнього, поки В. Путін є президентом держави – агресора. Разом із цим Департамент захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора активно співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, яким 17.03.2023 видано орден на арешт зазначеної особи. (Додаток 13)

Відповідно п.1 статті 27 Римського статут міжнародного кримінального суду (995_588) Неприпустимість посилання на посадове становище Цей Статут застосовується однаково до всіх осіб без будь-якого розрізнення на основі посадового становища. Зокрема, посадове становище глави держави або уряду, члена уряду або парламенту, обраного представника чи державної посадової особи в жодному разі не звільняє особу від кримінальної відповідальності згідно із цим Статутом та не є, саме по собі, підставою для пом’якшення покарання.

Згідно офіційного сайту Міжнародного кримінального суду International Criminal Court (ICC) (https://www.icc-cpi.int/) від 17 березня 2023 Заява прокурора МКС Каріма А.А. Хана про видачу ордерів на арешт президента Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової 22 лютого 2023 року я подав клопотання до Другої палати досудового провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) про видачу ордерів на арешт у зв’язку із Ситуацією в Україні. Сьогодні Палата досудового провадження видала ордери на арешт наступних двох осіб:

• пана Володимира Путіна, Президента Російської Федерації, та
• пані Марії Львової-Бєлової, Уповноваженої Президента Російської Федерації з прав дитини.

На основі доказів, зібраних і проаналізованих Офісом прокурора МКС за результатами незалежного розслідування, Палата досудового провадження підтвердила, що існують розумні підстави вважати, що президент Путін та пані Львова-Бєлова несуть кримінальну відповідальність за незаконну депортацію і незаконне переміщення українських дітей з окупованих територій України до Російської Федерації, всупереч статтям 8 (2) (a) (vii) і 8 (2) (b) (viii) Римського статуту.

Інциденти, які були встановлені Офісом прокурора МКС, включають депортацію принаймні сотень дітей, вивезених із дитячих будинків для дітей-сиріт та установ по догляду за дітьми. Ми стверджуємо, що багатьох із цих дітей вже передали для всиновлення у Російській Федерації. За допомогою президентських указів, виданих президентом Путіним, було змінено законодавство Російської Федерації з метою прискорення надання російського громадянства, щоб полегшити процедуру всиновлення у російські родини.

Офіс прокурора МКС стверджує, що ці дії, серед іншого, демонструють намір вивезти цих дітей назавжди з їхньої власної країни. На момент цих депортацій, українські діти знаходились під захистом Четвертої Женевської конвенції.

У нашому клопотанні ми також підкреслили, що більшість дій за цією схемою депортацій було вчинено у контексті актів агресії, скоєних російськими військовими силами проти суверенітету та територіальної цілісності України, розпочатих у 2014 році.

Ми маємо зробити все, щоб винні у скоєнні цих ймовірних злочинів були притягнуті до відповідальності, і щоб дітей повернули до їхніх родин і громад. Як я сказав ще тоді, ми не можемо дозволити, щоб із дітьми поводились як із військовою здобиччю.

Як я зазначив під час перебування в Бучі у травні минулого року, Україна є місцем злочину, що охоплює широкий спектр ймовірних міжнародних злочинів. Ми не вагатимемося подати додаткові клопотання про видачу ордерів на арешт, коли цього вимагатимуть докази.

(Джерело: https://www.icc-cpi.int/news/statement-prosecutor-karim-khan-kc-issuance-arrest-warrants-against-president-vladimir-putin?lang=Ukrainian)

 

<…> Встановлення відповідальності за вчинення переважної більшості злочинів, передбачених Римським Статутом Міжнародного Кримінального Суду (995_588), є міжнародно-правовим зобов’язанням України відповідно до інших міжнародно-правових документів, які набули чинності для нашої держави (багато з них – задовго до набрання чинності Конституцією України (254к/96-ВР)). Це, зокрема, Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього (995_155) від 9 грудня 1948 року (набула чинності 15 лютого 1955 року); Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (995_154) від 12 серпня 1949 року (набула чинності 3 січня 1955 року); Женевська конвенція про поводження з військовополоненими (995_153) від 12 серпня 1949 року (набула чинності З січня 1955 року); Конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту (995_721) від 14 травня 1954 року (набула чинності 6 липня 1957 року); Міжнародна конвенція про попередження злочину апартеїду та покарання за нього (995_149) від 30 листопада 1973 року (набула чинності 18 липня 1976 року); Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (995_085) від 10 грудня 1984 року (набула чинності 26 червня 1987 року). (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивована частина)

Статут фактично відтворює переважну більшість положень, що визначають злочини, саме названих та інших конвенцій, до яких приєдналася Україна. До того ж положення Статуту, які забороняють злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, розглядаються нині як звичаєва норма міжнародного права, що неодноразово підтверджували міжнародні судові органи. Отже, їх характер як злочинних згідно зі статтею 18 Конституції України не залежить від приєднання України до Статуту та набуття ним чинності. (абзац дев’ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивована частина Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року N 3-в/2001) (v003v710-01)

 

Відповідно до ч.1 ст. 214 Кримінальний Процесуальний Кодекс України (4651-VI) (далі – КПК України) слідчий/прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. (далі закон).

Прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

– Наказ Офісу Генерального Прокурора від 18.08.2023 № 298 (v0298905-20) «Про затвердження про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» (Розділ ІІ Порядок формування та ведення Реєстру) частина 4 Особливості обліку кримінальних правопорушень: пункт 6. Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим, дізнавачем чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер кримінального провадження;

Відповідно до ч.1 ст.216 КПК України (4651-VI) Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

На виконання частини другої статті 55 КПК України (4651-VI) (Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення):

– вручити заявнику пам’ятку, про процесуальні права і обов’язки потерпілого, передбачені статтями 55, 56, 57 КПК України;

– надати можливість повідомляти додаткові свідчення в порядку пункту 6 частини першої статті 56 КПК України, виключно в рамках відкритого кримінального провадження по зазначеному факту кримінального злочину в цій заяві;

– згідно вимог пунктів частини другої статті 60 КПК України вручити нам документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію нашої заяви про вчинений кримінальний злочин (талон повідомлення ЄО/ЖЄО), а також витяг з ЄРДР.

На підставі вищенаведеного, керуючись; Статутом ООН (995_010), розділ VI (1) Злочини проти миру, розділ VI (2) Воєнні злочини, розділ VI (3) Злочини проти людства Нюрнберзький принцип, Стаття 5 п.(1), п.п.(b) злочини проти людяності, п.п.(c) воєнні злочини, п.п.(d) злочин агресії, стаття 7 Злочини проти людяності п.(1), п.п.(k) інші нелюдські діяння подібного характеру, що умисно заподіюють сильних страждань чи тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному чи фізичному здоров’ю, п.(2), п.п.(а) напад, спрямований проти будь-якого цивільного населення, стаття 8 п.(2) «воєнні злочини» означає п.п.(а) … будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції, (і) умисне вбивство, (ііі) умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, (iv) широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, (vii) незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, (viii) взяття заручників, Стаття 8 bis п.(1) «злочин агресії» означає планування, підготовку, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, п. (2) «акт агресії» означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об’єднаних Націй. Будь-який з таких актів, незалежно від оголошення війни, буде кваліфікуватися відповідно до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року як акт агресії: (а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, незалежно від її тимчасового характеру, що є результатом такого вторгнення або нападу, чи будь-яка анексія із-застосуванням сили на території іншої держави або її частини; (b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави чи застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; (c) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави; (d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави; (g) направлення державою або від імені держави озброєних банд, груп та іррегулярних сил або найманців, які вчиняють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівноцінно переліченим вище актам або її істотній участі в них Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21 серпня 2024 року № 3909-IX, ст.17, 55, 56, 110, 214, 215, 216 Кримінального процесуального кодексу України (4651-VI),

 

Вимагаємо:

1. Згідно статті 214 КПК України (4651-VI), Прийняти та невідкладно зареєструвати цю Заява про міжнародні злочини уряду Російської Федерації та президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна, вищого політичного та військового керівництва РФ, та інших причетних до злочинів які безпосередньо сприяли, заохочували чи співпрацювали у скоєнні міжнародних злочинів проти українського роду/нації, Які караються за міжнародним правом; розділ VI (1) Злочини проти миру, розділ VI (2) Воєнні злочини, розділ VI (3)Злочини проти людства Нюрнберзьких принципів, та Стаття 5 (1) (b) злочини проти людяності, (c) воєнні злочини, (d) злочин агресії, стаття 7 (1) (k), (2) (а), стаття 8 (2) (а) (і), (ііі), (iv), (vii), (viii), Стаття 8 bis (1), (2) (а), (b), (c), (d), (g) Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21 серпня 2024 року № 3909-IX.
2. Видати документ, який підтверджує прийняття і реєстрацію даної заяви про міжнародний кримінальний злочин, та витяг про внесення відомостей про вказані кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, по кожному правопорушенню окремо.
3. Відповідно ст.110 КПК України (4651-VI), прийняти процесуальне рішення у формі постанови та передати відомості ЄРДР про вказані кримінальні правопорушення по заяві до підслідності компетентним слідчим органам, відповідно ст. 42 Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) до Прокурора Кримінального Міжнародного Суду. Згідно п.1 ст. 30 Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) Суб’єктивна сторона, Якщо не передбачено інше, особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню за злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, лише в тому випадку, якщо за ознаками складу злочину він учинений умисно та свідомо.

Відповідно п.1 ст.27 Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) Неприпустимість посилання на посадове становище Цей Статут застосовується однаково до всіх осіб без будь-якого розрізнення на основі посадового становища. Зокрема, посадове становище глави держави або уряду, члена уряду або парламенту, обраного представника чи державної посадової особи в жодному разі не звільняє особу від кримінальної відповідальності згідно із цим Статутом та не є, саме по собі, підставою для пом’якшення покарання.

4. Надати пам’ятку потерпілого згідно ст. 55, 56, 57 КПК України (4651-VI).

 

Додатки:

1. Свідоцтво про народження потерпілого/ї серії _______ № __________________, ________________________________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, (дівоче Прізвище) Прізвище потерпілого/жертви) (1 арк.).
2. Свідоцтво про народження потерпілого/ї серії _______ № __________________, ________________________________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, (дівоче Прізвище) Прізвище потерпілого/жертви) (1 арк.).
3. Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991р. № 1427 – ХІІ було проголошено незалежність України (1 арк.).
4. Постанова Верховної Ради Української РСР від 11 жовтня 1991р. № 1660 – ХІІ Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України (4 арк.).
5. Акт проголошення незалежності України (1427-XII) (1 арк.).
6. Відомості про результати всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р. (1 арк.).
7. Протокол центральної комісії по виборах Президента України та з всеукраїнського референдуму (про результати всеукраїнського референдуму) (1 арк.)
8. Центральна виборча комісія, Постанова від 4 грудня 1991р. № 60, АКТ проголошення незалежності України вважати підтвердженим. (1 арк.).
9. “Українська Радянська Соціалістична Республіка” та «Українська РСР” замінити словом «Україна». офіційному сайті ООН (https://www.un.org/ru/about-us/member-states/ukraine) (1 арк.).
10. Постанова від 1.03.2014р. № 48 – УФ «Рада Федерації Федеральних зборів Російської Федерації» (1 арк.).
11. УКАЗ Президента В. Путіна № 71 та № 72 від 21.02.2022 р. (1 арк.).
12. Колективний запит № 442 від 27.11.23р. до Офісу Генерального прокурора, Верховного суду та Верховного Суду України. (1 арк.).
13. Лист відповідь 01.12.2023 р. № 27/3-2230 ВИК-23 від Офісу Генерального Прокурора. (1 арк.).

 

Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, Перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, усвідомлено, самостійно і добровільно повідомляємо про те, що ми не маємо жодних намірів щодо самогубства чи самокаліцтва та оголошуємо, що, Якщо після подання цієї заяви ми, громадяни, представники свого українського роду ________________________________ ____________________________, та ____________________________________________________, будемо зазнавати переслідування за те, що ми виступаємо проти вище зазначений міжнародних кримінальних злочинів, або будемо знайдені мертвими, скаліченими чи постраждають члени наших родин, чи постраждає майно, що нам належить, то просимо в цьому звинуватити – представників уряду Російської Федерації та президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна, вищого політичного та військового керівництва РФ, та інших причетних до злочинів які безпосередньо сприяли, заохочували чи співпрацювали у скоєнні міжнародних злочинів.

 

Заява про міжнародні злочини уряду Російської Федерації та президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна, проти українського роду/нації, громадян _______________ ________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, Прізвище) та ________________________________________________________ (Ім’я, по Батькові, Прізвище), Які караються за міжнародним правом; розділ VI (1) Злочини проти миру, розділ VI (2) Воєнні злочини, розділ VI (3) Злочини проти людства Нюрнберзьких принципів, та Стаття 5 (1) (b) злочини проти людяності, (c) воєнні злочини, (d) злочин агресії, стаття 7 (1) (k), (2) (а), стаття 8 (2) (а) (і), (ііі), (iv), (vii), (viii), Стаття 8 bis (1), (2) (а), (b), (c), (d), (g) Римського статуту міжнародного кримінального суду (995_588) ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 21 серпня 2024 року № 3909-IX. з додатками всього на 22 арк., зміст яких, в електронній формі опублікований за посиланням:

https://drive.google.com/drive/folders/10UWbfcY89VTdYQEHhhzOQ_-dNByKxPEH?usp=sharing

Потерпілі громадяни:

1. ________________________________ (ініціали, Прізвище), ________________ (національності),

_________ (власний підпис) « __ » _____________ 20 __ р. (дата подачі)

 

2. ________________________________ (ініціали, Прізвище), ________________ (національності),

_________ (власний підпис) « __ » _____________ 20 __ р. (дата подачі)