Щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами відповідно до міжнародного та національного права.
https://www.facebook.com/share/p/16Fjkj7fRj/
ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ від 16 липня 1990 року № 55-XII
Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
- САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.
- НАРОДОВЛАДДЯ Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.
- ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
Статут Організації Об’єднаних Націй
Розділ I Цілі та Принципи Стаття 1 Організація Об’єднаних Націй має на Меті: 2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру.
Розділ ІХ Міжнародне економічне і соціальне співробітництво Стаття 55 З метою створення умов стабільності та благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, заснованих на повазі принципу рівноправності та самовизначення народів, Організація Об’єднаних Націй сприяє: а) підвищенню рівня життя, повній зайнятості населення, умовам економічного й соціального прогресу та розвитку; б) розв’язанню міжнародних проблем у галузі економічній, соціальній, охорони здоров’я і подібних проблем; міжнародному співробітництву в галузі культури й освіти; в) загальній повазі та дотриманню прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови й релігії.
АКТ проголошення незалежності України (1427-XII)
– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.
24 серпня 1991 року офіційне Рішення №17 пленарного засідання о 18-00 Верховної ради Української РСР 12-го конституційного скликання, про створення Самостійної української держави України, стало підставою окремій групі народних депутатів Української РСР, офіційною основою для виготовлення АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, – вступною частиною якого «Україна», офіційно відзначена тільки як національна територія Українського народу Української РСР, а його резолютивною частино було, ще раз офіційно повторне, саме створення Самостійної української держави України, а не самої «УКРАЇНИ»;
Результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року, з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ створення Самостійної української держави України, а НЕ самої «УКРАЇНИ», як «незалежної демократичної держави», датою 1 грудня 1991 року, – яким було офіційно припинено «УКРАЇНУ» як Українську РСР,
ЗВЕРНЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ДО НАРОДУ затверджене Постановою ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України від 11 жовтня 1991 року N 1660-XII,
Акт незалежності – це продовження і реальна дія Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), логічний підсумок всього суспільного розвитку останніх років, розуміння необхідності й невідкладності кардинальних змін у нашому житті.
ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про всеукраїнський та місцеві референдуми від 3 липня 1991 року N 1286-XII
Стаття 1. Поняття і види референдумів Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради Української РСР, Верховної Ради Кримської АРСР, нормативних актів Президента Української РСР, Кабінету Міністрів Української РСР, вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади Кримської АРСР, підзаконних актів міністерств і відомств Української РСР та Кримської АРСР, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться. Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому цим Законом.
Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР
виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-ХІІ), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України.
Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Питання справедливого розподілу доходів від користування надрами та права власності народу на природні ресурси, зокрема надра, є важливим як у міжнародному, так і в національному праві. Ці принципи пов’язані з економічними, соціальними правами громадян та концепцією загального блага.
Щодо права власності народу на природні ресурси, зокрема надра, і справедливого розподілу доходів від їх використання. Це одне з ключових питань економічної демократії, і воно має як національне, так і міжнародне правове підґрунтя.
У Конституції України справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства згадується не лише в Статті 95, а й відображений у низці інших положень, які розкривають цю ідею у ширшому контексті.
Преамбула Конституції України Підкреслює прагнення утвердження соціальної справедливості, яка є основою розподілу багатства.
Стаття 1 Україна є соціальною державою, що означає обов’язок держави дбати про добробут громадян і забезпечувати справедливий розподіл ресурсів.
Стаття 13 “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси… є об’єктами права власності Українського народу.” “Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству“. Ця стаття проголошує, що надра, як частина природних ресурсів, є об’єктами права власності Українського народу та вказує на колективну власність народу на національні багатства, що створює підґрунтя для справедливого їх розподілу та визначає, що суспільне багатство, включаючи природні ресурси, належить народові України, а держава забезпечує їх раціональне використання на благо всіх громадян. Це створює основу для справедливого розподілу вигод від суспільних ресурсів. Не підлягають приватизації (крім окремих випадків, наприклад, видобуток будматеріалів). Держава здійснює це право від імені народу, забезпечуючи їх раціональне використання. Це створює основу для того, щоб доходи від надр спрямовувалися на користь громадян.
Стаття 14 “Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”. Надра використовуються в інтересах громадян України. Доходи мають йти на суспільні потреби. Конституція прямо встановлює, що надра належать народу, а держава — лише розпорядник та захисник цієї власності в інтересах громадян.
Стаття 24 Гарантує рівність громадян перед законом і забороняє дискримінацію за будь-якими ознаками, що є передумовою для неупередженого розподілу суспільного багатства. Закріплює рівність прав і свобод громадян, забороняючи будь-яку дискримінацію. Це створює правову основу для неупередженого доступу громадян до суспільних благ, таких як освіта, охорона здоров’я чи соціальні виплати, забезпечення, тощо.
Стаття 46 Гарантує право на соціальний захист, включаючи забезпечення у разі втрати засобів до існування, що передбачає додатковий перерозподіл ресурсів на користь вразливих верств населення та закріплює право громадян на соціальний захист, що включає доступ до суспільних благ, таких як пенсії, соціальні виплати тощо. Це безпосередньо стосується розподілу суспільного багатства через соціальні програми, які спрямовані на забезпечення гідного рівня життя для всіх громадян.
Стаття 48 Гарантує право громадян на достатній життєвий рівень в тому числі через розподіл суспільного багатства між громадянами.
Стаття 95 Встановлює засади справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, що включає доходи від використання надр, оскільки вони є частиною суспільного багатства.
Стаття 116 До повноважень Кабінету Міністрів України входить забезпечення раціонального використання природних ресурсів, що передбачає справедливе спрямування доходів від надр на соціальні та економічні потреби.
Стаття 140–146 (місцеве самоврядування) Зокрема, стаття 142 “Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно… місцеві бюджети…” Це закріплює принцип справедливого фінансового забезпечення територіальних громад та регулює засади місцевого самоврядування, зокрема фінансову самостійність територіальних громад, що передбачає справедливий розподіл бюджетних ресурсів між громадами для забезпечення їхніх потреб.
Отже, хоча Стаття 95 прямо формулює принцип справедливого і неупередженого розподілу у бюджетній системі, сама ідея такого розподілу пронизує всю Конституцію, особливо її соціальні та економічні норми.
Закон України “Про місцеве самоврядування”
Закріплює фінансову автономію громад, право на власні доходи та визначає повноваження територіальних громад у розпорядженні бюджетними коштами.
Стаття 16 Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Стаття 71 Передбачає, що доходи від використання природних ресурсів, включаючи надра, можуть спрямовуватися до місцевих бюджетів, що дозволяє громадам додатково фінансувати потреби громадян на місцевому рівні.
Кодекс України про надра (1994)
Стаття 4. Власність на надра. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. З метою безпосередньої реалізації права власності Українського народу на надра та для забезпечення економічних і соціальних інтересів громадян щодо прозорого використання та справедливого розподілу доходу від користування надрами громадяни України мають право на отримання відповідно до закону частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Підтверджує, що надра є виключною власністю Українського народу, а держава реалізує це право в інтересах суспільства.
Стаття 5 Користування надрами здійснюється з урахуванням економічних, екологічних та соціальних інтересів народу.
Стаття 9 Розподіл між відповідними місцевими бюджетами плати за користування надрами.
Стаття 13 Регулює плату за користування надрами (наприклад, рентні платежі), яка спрямовується до державного та місцевих бюджетів. Ці кошти потім розподіляються на соціальні програми, інфраструктуру, освіту тощо, що є механізмом забезпечення економічних і соціальних інтересів громадян.
Стаття 31 Розподіл плати за користування надрами Плата за користування надрами зараховується до державного і місцевих бюджетів.
Роялті (рентні платежі), ліцензії, концесії — це форма перетворення природної ренти на державний дохід, який має розподілятися на користь громадян.
Закон України “Про угоди про розподіл продукції”
Держава виступає як сторона угоди від імені народу.
Стаття 3 Взаємовідносини органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час виконання цього Закону 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час виконання цього Закону відповідно до своїх повноважень провадять свою діяльність на принципах взаємодії та співробітництва з метою захисту інтересів народу України, держави, регіонів і територій, забезпечення захисту охорони довкілля і раціонального користування надрами та іншими природними ресурсами України.
Частина добутих ресурсів або доходу передається державі — тобто громадянам як власникам, а частина місцевим жителям – громадянам, на території яких здійснюється видобуток.
Бюджетний кодекс України
Передбачає, що рентна плата за користування надрами (нафта, газ, руда тощо) надходить до державного та місцевих бюджетів. Частка надходить громадам, на території яких здійснюється видобуток.
Стаття 29 Визначає, що рентні платежі за користування надрами (наприклад, за видобуток нафти, газу, вугілля) включаються до доходів державного бюджету.
Стаття 55 Регулює Захищені видатки бюджету через соціальні трансферти, які спрямовуються на придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного (місцевого) боргу; соціальне забезпечення; підготовку кадрів закладами фахової передвищої та вищої освіти; забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування; наукову і науково-технічну діяльність; компенсацію процентів, сплачуваних банкам та/або іншим фінансовим установам за кредитами, отриманими громадянами на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла; заходи, пов’язані з обороноздатністю держави, що здійснюються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету; здійснення розвідувальної діяльності; оплату послуг з охорони державних (комунальних) закладів культури; оплату енергосервісу; програму державних гарантій медичного обслуговування населення; середньострокові зобов’язання у сфері охорони здоров’я, що є механізмом розподілу суспільного багатства між громадянами.
Стаття 64, 69 Частина податків за видобуток корисних копалин (рентна плата) йде до місцевих бюджетів (для розвитку громад). Частина рентних платежів розподіляється до місцевих бюджетів, що дозволяє територіальним громадам спрямовувати ці кошти на соціальні та економічні потреби громадян (наприклад, ремонт шкіл, лікарень, доріг тощо).
Стаття 97 Передбачає додаткове фінансування соціальних програм, які опосередковано забезпечуються за рахунок доходів від надр, таких як пенсії, субсидії, виплати малозабезпеченим.
Закон України “Про рентну плату за користування надрами для видобутку корисних копалин”
Цей закон деталізує механізм стягнення рентних платежів із компаній, які видобувають корисні копалини. Частина цих доходів спрямовується до місцевих бюджетів регіонів, де відбувається видобуток, що сприяє справедливому розподілу на користь місцевих громад і громадян.
Податковий кодекс України
Стаття 252 Регулює ставки рентної плати за користування надрами, які є джерелом бюджетних надходжень. Ці кошти потім розподіляються через бюджетну систему на економічні та соціальні потреби громадян.
Закон України “Про державний бюджет”
Щороку в законі про держбюджет визначаються напрями використання доходів, включаючи рентні платежі від надр. Наприклад, ці кошти можуть спрямовуватися на соціальний захист, охорону здоров’я, освіту чи інфраструктурні проекти, що відповідає принципу справедливого розподілу.
Право власності народу на надра: В Україні надра належать народу, але держава управляє ними через ліцензії на видобуток, угоди про розподіл продукції тощо. Компанії, які видобувають ресурси, сплачують рентні платежі, податки та інші збори.
Розподіл доходів: Ці кошти надходять до державного та місцевих бюджетів. Наприклад, частина рентної плати за видобуток нафти і газу розподіляється до бюджетів областей і громад, де розташовано родовища, що дозволяє фінансувати місцеві потреби (школи, лікарні, дороги тощо) та розподіл серед громадян.
Соціальні та економічні інтереси: Через бюджетну систему доходи від надр спрямовуються на соціальні виплати (пенсії, субсидії), інфраструктуру, освіту, охорону здоров’я, що сприяє економічному і соціальному добробуту громадян.
Відсутність механізму прямої виплати громадянам по при те, що це прямо передбачено статтею 95 Конституції України. На відміну від Аляски (США) або Норвегії, де частина доходів від нафти йде у спеціальні фонди для громадян, в Україні такого немає.
Запропоновані реформи. Створення Національного фонду добробуту (за аналогією з Норвегією) – куди б йшли надходження від видобутку, а громадяни отримували б дивіденди. Прямі виплати громадам (наприклад, як у Канаді, де частина доходів від лісів йде місцевим жителям).
Жорсткіший контроль за ліцензіями (запровадження аукціонів за європейським зразком) та допуск громадськості до прийняття рішень.
Міжнародне право формує рамку, в якій держави зобов’язані забезпечувати соціальну справедливість і рівний доступ громадян до благ, у тому числі через механізми розподілу суспільного багатства. Україна зобов’язана дотримуватися низки міжнародних договорів, які прямо чи опосередковано стосуються справедливого розподілу між громадянами. У міжнародному та національному праві України закріплено принцип власності народу на надра та виключено можливість їхньої приватизації. Також передбачені механізми розподілу доходів від їх використання.
Міжнародне право встановлює принципи, які зобов’язують держави використовувати природні ресурси в інтересах громадян, забезпечуючи справедливий розподіл вигод.
Це — пряме міжнародно-правове визнання:
Народ — власник ресурсів, органи влада зобов’язані розпоряджатися ними в його інтересах.
Забороняється монополізація або виведення доходу з-поза суспільного контролю.
Міжнародні договори та конвенції (обов’язкові для України)
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
(1966) (ратифікований Україною у 1973 році)
“Усі народи мають право на самовизначення. Вони вільно розпоряджаються своїм природним багатством і ресурсами…”
“Жоден народ не може бути позбавлений своїх засобів до існування.”
Стаття 1 “Народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами”. Держави не можуть передавати ресурси приватним особам у шкоду населенню. Це включає обов’язок держави використовувати доходи від природних ресурсів, таких як надра, для забезпечення економічного і соціального добробуту громадян.
Стаття 2 Держава зобов’язується вживати заходів для поступового досягнення повної реалізації прав (життя, здоров’я, освіта, соціальний захист тощо) усіма можливими засобами, включаючи економічні ресурси.
Стаття 9 Право на соціальне забезпечення. Визнає право кожного на соціальне забезпечення, що включає пенсії, соціальні виплати та інші форми підтримки тощо, які є механізмами розподілу суспільного багатства.
Стаття 11 Закріплює право на достатній життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, що передбачає обов’язок держави вживати заходів для справедливого розподілу ресурсів. Це прямо вимагає справедливого розподілу суспільних ресурсів та того, що доходи від надр повинні сприяти боротьбі з бідністю та забезпеченню базових потреб.
Стаття 12 Право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, що забезпечується через доступ до медичних послуг, фінансування яких є частиною розподілу суспільного багатства.
Коментарі КЕСКП: Держави повинні прогресивно перерозподіляти ресурси для боротьби з нерівністю.
Загальна декларація прав людини (1948)
Стаття 17 (право на власність) може інтерпретуватися як право народу на природні ресурси.
Стаття 22 Право на соціальний захист. Кожна людина має право на соціальне забезпечення, і держава повинна гарантувати це на основі ресурсів країни. Закріплює право кожного на соціальне забезпечення та реалізацію економічних, соціальних і культурних прав, необхідних для гідного життя. Це включає доступ до суспільних благ, таких як освіта, охорона здоров’я та соціальний захист тощо, що є частиною справедливого розподілу багатства.
Стаття 25 Право на життєвий рівень, достатній для здоров’я і добробуту, включаючи харчування, одяг, житло, медичну допомогу та соціальні послуги. Гарантує право на достатній життєвий рівень, що передбачає перерозподіл ресурсів для забезпечення потреб усіх громадян, а використання природних ресурсів має покращувати добробут громадян. Держава має використовувати природні ресурси (включаючи надра) для забезпечення соціальних і економічних потреб громадян, наприклад, через фінансування соціальних програм за рахунок доходів від надр.
Європейська соціальна хартія (переглянута, 1996) Україна приєдналася у 2006 р.
Україна ратифікувала цей документ, який містить положення про соціальні права громадян.
Стаття 12 Право на соціальне забезпечення, що передбачає створення ефективної системи соціальних виплат для всіх громадян.
Стаття 13 Право на соціальну допомогу для тих, хто перебуває в скруті.
Стаття 30 Право на захист від бідності та соціальної ізоляції, що зобов’язує державу вживати заходів для зменшення нерівності через перерозподіл ресурсів. Доходи від ресурсів мають сприяти соціальному захисту.
Вона гарантує: право на соціальний захист, право на медичну допомогу, право на захист від бідності, і вимагає від держави забезпечення справедливого перерозподілу ресурсів через держсистему.
Ці положення прямо стосуються справедливого розподілу суспільного багатства через соціальні програми. Україна зобов’язана забезпечувати мінімальний рівень доходів для громадян.
Хартія економічних прав і обов’язків держав (1974)
Стаття 2 Підтверджує право держав і народів на суверенітет над природними ресурсами та їх використання для економічного і соціального розвитку. Держави зобов’язані забезпечити, щоб доходи від ресурсів сприяли добробуту громадян, а не окремих груп чи іноземних компаній.
Конвенція ООН з морського права (1982)
Хоча ця конвенція стосується морських ресурсів, вона встановлює принцип, що ресурси глибоководного морського дна є “спільною спадщиною людства” (Стаття 136). Аналогічно, національні ресурси, включаючи надра, мають використовуватися в інтересах усього народу, що включає справедливий розподіл доходів.
Конвенція МОП №102 про мінімальні норми соціального забезпечення (1952)
Ця конвенція, ратифікована Україною, встановлює мінімальні стандарти для соціального забезпечення, включаючи медичну допомогу, пенсії, виплати з безробіття тощо. Вона передбачає, що суспільне багатство має розподілятися таким чином, щоб забезпечити соціальний захист усіх громадян.
Закріплює обов’язок держави забезпечити мінімальний рівень соціального захисту всім громадянам — фінансування якого прямо пов’язане з розподілом національного багатства. Встановлює обов’язкові стандарти соціальних виплат (хвороба, безробіття, старість).
Цілі сталого розвитку ООН
Україна взяла на себе зобов’язання щодо їх реалізації: Ліквідація бідності передбачає справедливий розподіл ресурсів для забезпечення базових потреб громадян, Скорочення нерівності всередині країн через перерозподіл доходів, соціальні програми та доступ до суспільних благ, забезпечення доступу до якісної освіти, охорони здоров’я, що також включає елементи справедливого розподілу ресурсів. Прямо закликає до перерозподілу доходів через податки, соціальні програми.
Ціль 12 Забезпечення сталого використання природних ресурсів передбачає, що доходи від надр мають спрямовуватися на соціальні та економічні потреби громадян, зокрема через інфраструктуру, освіту, охорону здоров’я тощо.
Ціль 10 Скорочення нерівності включає справедливий розподіл доходів від природних ресурсів для зменшення економічних диспропорцій.
Сприяння справедливому розподілу національного багатства.
Прозоре управління природними ресурсами як елемент боротьби з нерівністю.
Декларація ООН про сталий розвиток (Ріо-де-Жанейро, 1992)
Принцип 2 “Держави мають суверенне право розробляти власні ресурси відповідно до політики сталого розвитку та обов’язок не завдавати шкоди навколишньому середовищу.”
Принцип 3 “Право на розвиток має здійснюватися так, щоб справедливо задовольняти потреби нинішнього і майбутніх поколінь.”
Європейський стовп соціальних прав (2017)
Принцип 14 “Кожен має право на адекватні соціальні виплати”.
Принцип 15 Право на пенсії та доходи в старості.
Висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)
Справа “Букурія та інші проти Грузії” (2017) Держава порушила ст. 1 Протоколу 1 (право на власність), коли скасувала соціальні виплати без компенсації. Це означає, що скорочення соціальних програм може бути незаконним.
Конвенція МОП № 169 (1989)
Хоча Україна не є стороною конвенції, її принципи використовуються у міжнародній практиці
Стаття 15 “Корінні народи мають право на участь у використанні, управлінні та збереженні природних ресурсів на їхніх землях”. Якщо держава видобуває ресурси, вона повинна компенсувати цим народам збитки та ділитися прибутком.
Стаття 17 “Корінні народи мають право на власність і володіння землями, які вони традиційно займають”
Навіть без ратифікації, ці норми можуть бути орієнтиром для захисту прав громад, а її принципи підтримують право громад на ресурси.
Африканська хартія прав людини і народів (1981)
Прямо зазначає, що народи мають право вільно розпоряджатися своїми природними ресурсами. Вони мають бути захищені від позбавлення цих ресурсів, а доходи від них повинні використовуватися в інтересах населення.
Народи мають право вільно розпоряджатися своїми природними ресурсами. Цей принцип використовувався у справі “Оґоні проти Нігерії” для захисту прав місцевих громад.
Хоча Україна не є учасницею цієї хартії, вона відображає загальну тенденцію в міжнародному праві.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 1803
“Постійний суверенітет над природними ресурсами” (1962)
Ця резолюція закріплює принцип, за яким народи та нації мають суверенне право розпоряджатися своїми природними ресурсами в інтересах національного розвитку та добробуту народу.
Цей документ узагальнює право всіх держав (не лише корінних народів) на контроль над своїми ресурсами та прямо визначає, що народи мають суверенне право розпоряджатися своїми природними ресурсами, включаючи надра, в інтересах національного розвитку та добробуту населення. Використання ресурсів має сприяти економічному зростанню та соціальній справедливості. Передбачається, що доходи від видобутку ресурсів повинні розподілятися справедливо, зокрема через державні програми, які підтримують громадян.
Закріплює принцип суверенітету народів над їхніми природними ресурсами. Зокрема, стаття 2 Хартії зазначає, що кожна держава має суверенне право розпоряджатися своїми природними ресурсами відповідно до національних інтересів, включаючи право на націоналізацію чи регулювання їх використання. Цей принцип підкреслює, що народ, як носій суверенітету, має право на економічну самоорганізацію та справедливе використання ресурсів для забезпечення добробуту.
Основні положення включають:
Суверенітет народів і націй над природними ресурсами.
Визначення режиму власності, експлуатації та розпорядження природними ресурсами є виключно внутрішньою справою держави.
Доходи від експлуатації природних ресурсів мають використовуватись в інтересах народу.
В контексті зі статтею 95 Конституція України, де “Бюджетна система України ґрунтується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.” Це положення узгоджується з ідеєю, що суспільне багатство (включно з доходами від використання природних ресурсів) повинно використовуватись на благо народу — не зосереджуватись у руках вузького кола осіб чи центральної влади, а розподілятись пропорційно та справедливо.
Суверенітет народу над природними ресурсами (як зазначено в резолюції ООН) передбачає обов’язок держави забезпечувати справедливий розподіл доходів від цих ресурсів серед громадян та громад.
“Народи та нації мають невід’ємне право на суверенітет над своїми природними багатствами та ресурсами” Будь-яка експлуатація ресурсів має відбуватися в інтересах народу.
Обмеження для іноземних компаній. Доходи від ресурсів мають використовуватися для розвитку країни, а не лише для приватних корпорацій.
Резолюція ООН 1803 та інші документи підкреслюють: народ – власник ресурсів, а держава лише управитель. Таким чином, резолюція ООН 1308 підтримує ідею народного суверенітету над ресурсами, яка узгоджується з конституційними принципами України про справедливий розподіл багатства.
Резолюція №1803 підкреслює міжнародно визнаний принцип народного суверенітету над ресурсами. Конституція України вказує на внутрішній механізм реалізації цього принципу — через справедливий бюджетний розподіл і управління багатством.
Україна як член ООН має враховувати принципи резолюцій Генасамблеї у своїй політиці оскільки вони є політично значущими і можуть впливати на тлумачення національного права.
Міжнародний принцип суверенітету народу над природними ресурсами, закріплений у Резолюції ООН №1803, гармонійно доповнює положення статті 95 Конституції України. Обидва документи визнають, що природні ресурси — це надбання народу, і їхня експлуатація повинна служити добробуту громадян та підтримці розвитку територіальних громад.
Досудова практика (прецеденти)
Справа “Оґоні проти Нігерії” (Африканська комісія з прав людини, 2001)
Уряд не мав права віддавати нафтові родовища приватним компаніям без компенсації місцевим громадам.
Висновки ООН щодо корпоративної відповідальності (Guiding Principles on Business and Human Rights) – видобувні компанії повинні ділитися прибутком із місцевими жителями.
Висновок
У міжнародному праві ідея справедливого розподілу ресурсів між громадянами прямо закладена як частина економічних, соціальних та політичних прав людини. За суттю — це ті самі зобов’язання держави щодо рівного доступу громадян до благ, створених суспільством.
Міжнародне право зобов’язує Україну Забезпечувати мінімальний рівень життя через соціальні виплати, через права на соціальне забезпечення, достатній життєвий рівень, захист від бідності та рівний доступ до благ воно встановлює стандарти, які зобов’язують держави, включаючи Україну, забезпечувати неупереджений розподіл ресурсів між громадянами.
Міжнародне право визнає право народу на природні ресурси. Українське законодавство забороняє приватизацію надр і передбачає їх використання в інтересах громадян.
Перспектива створення фондів типу норвезького, збільшення частки місцевих бюджетів у доходах від надр.
Надра — це публічне багатство, яке належить народу (і в Конституції, і в міжнародному праві), а отже: Будь-який дохід від їх використання повинен бути спрямований на реалізацію економічних і соціальних прав громадян; Існують національні механізми (рентні платежі, частковий розподіл до місцевих бюджетів, держпрограми); А також міжнародні зобов’язання, які вимагають прозорого та справедливого управління природними ресурсами на благо народу.