530і-3 щодо Обліку природних ресурсів та надер землі, які знаходяться в межах окупованих Російською Федерацією територій А.Р. Крим, Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької, Харківської та інших областей самостійної української держави – України
https://www.facebook.com/groups/sulapravdu/permalink/1075150087630399/
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 20064120, КВЕД – 84.11 Державне управління загального характеру, 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 5, Ел. адреса: infzapyt@rada.gov.ua
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ код ЄДРПОУ 00031101, 01008, м. Київ, вул. Грушевського 12/2 E-mail: publishinfo@kmu.gov.ua
Колективне письмове звернення за ст. 40, 64 Конституції України й Законом України “Про звернення громадян” та/або Запит про надання публічної інформації за Законом України “Про доступ до публічної інформації” Вих. №530і-3 від 31.08.2024 р.
Згідно низці міжнародних актів Право нації на самовизначення, закріплено в Декларації, є принципом міжнародного права, який визначений у Статуті Організацій Об’єднаних націй. (далі – Статут ООН). При цьому в міжнародних актах термін «народ», «нація» у контексті права на самовизначення застосовується як тотожні.
Відповідно до міжнародного права право нації на самовизначення включає у себе право нації на природні багатства та ресурси.
У резолюції 1314 (ХІІІ) Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Рекомендації стосовно міжнародної поваги до права народів та націй на самовизначення» від 12 грудня 1958 року вказано, що право народів і націй на самовизначення включає « невід’ємний суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами».
Відповідно до розділу І Резолюції 1803 (ХVІІ) Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних націй «Невід’ємний суверенітет над природними ресурсами» від 14 грудня 1962 року:
– право народів і націй на невід’ємний суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами має здійснюватися в інтересах їх національного розвитку та добробуту населення відповідних держав (пункт 1 );
– порушення права народів і націй на суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами суперечить духу і принципам Статуту ООН і перешкоджає розвитку міжнародного співробітництва та підтримання миру ( пункт 7);
– угоди про іноземні інвестиції, вільно укладені суверенними державами або між суверенними державами, повинні сумлінно дотримуватися суверенітету народів і націй над їх природними багатствами і ресурсами відповідно до Статуту ООН та принципів, викладених в цій резолюції (пункт 8).
У статті 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права ( 995_043 )1966 року, як і у статті 1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права ( 995_042 ) 1966 року, закріплено, що всі народи мають право на самовизначення: на підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток ( пункт1); всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що впливають з міжнародного економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права; жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування (пункт 2).
У «Загальному коментарі № 12 (Право на самовизначення)», прийнятому на 26 сесії Комітету з прав людини ООН 13 березня 1984 року, наголошено, що право на самовизначення має виняткове значення, оскільки його реалізація є важливою умовою ефективного забезпечення та гарантія індивідуальних прав людини, їх поширення та зміцнення. Право нації, народу на самовизначення, включно з правом вільного розпорядження своїми природними багатствами і ресурсами, не випадково закріплено у статті 1 кожного пакту, оскільки вони є основую забезпечення та реалізації громадянських, політичних, економічних, культурних прав, проголошених пактами.
Таким чином, право нації, народу на самовизначення включає в себе невід’ємне право нації, народу мати у своєму розпорядження природні багатства і ресурси, яких вони не можуть бути позбавлені
Декларації про Державний суверенітет України (55-12)
Розділ I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українська РСР/України як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.
Розділ VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
Українська РСР/України самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.
Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР/України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
Розділ X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
Декларація є основою для нової Конституції, законів України ( далі – Декларація).
згідно Конституція України (254к/96-ВР). Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. (далі – Конституція).
Відповідно (Основного закону) Конституції України ( 254к/96-ВР) стаття 95 Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Закон України «Про надра» (132/94-ВР) Частина 2 Стаття 4. Власність на надра З метою безпосередньої реалізації права власності Українського народу на надра та для забезпечення економічних і соціальних інтересів громадян щодо прозорого використання та справедливого розподілу доходу від користування надрами громадяни України мають право на отримання відповідно до закону частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Бюджетний кодекс України (2456-VI) Пункт 9 частини першої статті 7 Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
З 12 квітня 2014 року відбувся факт збройної агресії з боку Російської Федерації, а 24 лютого 2022 року відбувся факт ескалації збройної агресії з боку Російської Федерації та Республіки Білорусь, що призвело до окупації частини території самостійної української держави – України в межах існуючих/визнаних кордонів на 1 грудня 1991 року Української РСР/самостійної української держави – України, в наслідок чого завдана шкода економіці самостійної української держави – України та недоотримання грошових надходжень до Державного бюджету та інших бюджетів за продаж (володіння, користування та розпорядження) природних ресурсів, що є у виключній власності народу/громадян самостійної української держави – України (української нації)
Представники ініціативної групи вимагають надати інформацію, а саме:
- Облік природних ресурсів та надер землі, які знаходяться в межах окупованих Російською Федерацією територій А.Р. Крим, Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької, Харківської та інших областей самостійної української держави – України.
- Точну щорічну кількість та обсяг видобутку природних ресурсів та надер землі, які видобувалися на окупованих територіях Української РСР/самостійної української держави – України до окупації Російською Федерацією територій А.Р. Крим, Луганської, Донецької, Херсонської, Запорізької, Харківської та інших областей самостійної української держави – України.
