Урядова кампанія EUКраїна розповідає про 6 базових європейських цінностей, розкриває практичний зміст євроінтеграції і ті переваги та можливості, які з’являються в житті українців завдяки інтеграції нашої країни до ЄС.
Кампанія EUКраїна здійснюється за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні.
Євросоюз чи просто ЄС –
економічний і політичний союз 27 розташованих в Європі країн
(станом на 2020 рік)
Населення Європейського Союзу становить майже 445 мільйонів осіб, а загальний номінальний внутрішній валовий продукт складає 17 трлн доларів США. Це третє і друге місце у світі відповідно.
Євросоюз – не держава, хоча має ознаки, властиві державам, – скажімо, символіку та валюту. Управління здійснюється через наднаціональні інституції – наприклад, Європейський парламент, який обирається що п’ять років громадянами ЄС, центральний банк і суд.
Населення Європейського Союзу становить майже 445 мільйонів осіб, а загальний номінальний внутрішній валовий продукт складає 17 трлн доларів США. Це третє і друге місце у світі відповідно, що робить ЄС однією з найпотужніших світових економік, яка забезпечує високий рівень життя людей. Наскільки високий? Скажімо, мінімальна зарплата в країнах Євросоюзу коливається між 400 та 1500 євро – в залежності від країни. Так, десь вона нижча, десь вища, але кожний житель ЄС може вільно та легально поїхати працювати в будь-яку іншу країну Євросоюзу – так само просто, як, наприклад, в Україні переїхати з однієї області в іншу. Для порівняння: територія Російської Федерації майже в чотири рази більша за ЄС, а населення – утричі менше. При цьому економіка Росії не входить у першу десятку, а мінімальна заробітна плата там складає 165 євро. Хоча Російська Федерація набагато краще за Євросоюз забезпечена природними ресурсами. Добробут Євросоюзу став можливим завдяки єдності та чотирьом свободам: руху товарів, послуг, людей і спрощенню доступу до фінансових ресурсів. На цьому величезному ринку є місце для всіх, а висока купівельна спроможність жителів ЄС робить його таким привабливим для підприємців світу.
В Європейському Союзі немає однієї столиці, втім фактично цю функцію виконує бельгійський Брюссель. Окремі євроінституції також розташовані в Люксембурзі, Страсбурзі (Франція) і Франкфурті-на-Майні (Німеччина).
Жителі Євросоюзу користуються значними перевагами, що стали результатом єдності різних за своїм потенціалом держав. Сильніші “підтягують” слабших, а відсутність кордонів усередині ЄС збільшує можливості для роботи, торгівлі, подорожей, навчання.
В ЄС діє спільний ринок, товари і послуги безперешкодно рухаються між країнами. Для цього ухвалені відповідні стандартизовані закони. Єдиний внутрішній ринок забезпечує доступ до чотирьох свобод: свободи руху товарів, послуг, людей і спрощення доступу до фінансових ресурсів.
А ще в ЄС немає паспортного контролю, тобто кожен його житель може вільно подорожувати Євросоюзом, маючи в кишені лише, наприклад, водійські права.
Україна, слідуючи закріпленим у Конституції курсом на членство в Європейському Союзі, теж поступово приводить своє законодавство у відповідність до вимог ЄС. Це необхідно для повноцінної інтеграції і є свого роду “базою” для зростання національної економіки, а відтак – рівня життя українців.
Отже, якщо коротко підсумувати, що таке Європейський Союз, то можна сказати, що це переваги для простих людей, які стали можливими завдяки єдності демократичних держав Європи. Переваги вільно обирати країну для роботи і проживання, вільно подорожувати або навчатися, вільно торгувати та почуватися захищеним.
Хоч Євросоюз – не держава, проте він має характерні державні ознаки, як-от прапор, гімн і девіз. Це дозволяє жителям ЄС навіть на символічному рівні відчувати свою приналежність до єдиного світоглядного простору.
Прапор Європейського Союзу – синє тло, на якому розташоване коло з 12 золотих зірок. На відміну від, наприклад, прапора США, кількість зірок пов’язана не з кількістю країн у Союзі, а з магією числа 12: аналогічно до 12 знаків Зодіаку, 12 місяців у році, 12 лицарів Круглого столу тощо. Таким чином у символіці прапора ЄС закладена потрійна довершеність. Синій – як колір неба, води, духовності й мудрості. Коло – як ідеальна форма, символ вічності, Всесвіту та рівності. 12 – як число повноти.
Гімном Європейського Союзу стала інструментальна версія “Оди радості” одного з найвидатніших європейських композиторів Людвіга ван Бетховена, що була написана на вірш знаменитого поета Фрідріха Шіллера. Гімн ЄС відображає спільні для всіх європейців цінності та ідеали свободи, миру й солідарності.
Девіз In varietate concordia (з латини – “Єдність у різноманітності”) наголошує, що народи континенту об’єдналися заради миру та процвітання, і в цій єдиній європейській родині є місце різним країнам і культурам.
Отже, якщо підсумувати, то головними акцентами символіки ЄС є рівність, єдність і повнота – як здатність людей жити в мирі та добробуті, незалежно від мови, національної культури чи протиріч, що існували в минулому.
Об’єдналися заради сталі та вугілля, а перетворилися на основу миру і процвітання в Європі. 70 років розвитку ЄС на одній сторінці.
Європа не завжди була об’єднана спільними цінностями. Цей континент пережив найбільшу кількість війн. Протягом історії Європа була строкатою мапою різних державних утворень, кордони яких постійно змінювалися і рідко в мирний спосіб. Європейські країни воювали за території, ресурси і владу не лише на своєму континенті, але й змагалися за можливість впливати на світову політику. Апогеєм цієї боротьби стало ХХ століття з його двома світовими війнами, які ледь не довели Європу до повного краху.
Стало очевидним, що ще однієї подібної війни континент не витримає. Ключем до порозуміння стала… економіка. Виявилося, що військових конфліктів можна уникнути, якщо знайти формат економічного союзу для країн-сусідів, домовитися про спільне використання обмежених ресурсів та організувати між державами постійне обговорення з цих питань.
9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив декларацію, яка отримала назву “Декларація Шумана”. Він закликав низку європейських країн, насамперед Німеччину – основного “опонента” Франції, об’єднати виробництво двох стратегічних ресурсів того часу – вугілля та сталі – під керівництвом єдиного наднаціонального органу.
Так, у 1951 році виникла Європейська спільнота з вугілля і сталі, до якої увійшли Франція, Німеччина, Італія, Бельгія та Люксембург.
Саме вона стала прообразом майбутнього Європейського Союзу.
У 1957 році країни-учасники підписали Римський договір. Він заснував Європейську спільноту з атомної енергії (Євроатом), яка мала координувати співпрацю з мирного використання ядерної енергії – нової стратегічної галузі. Також з’явилася Європейська економічна спільнота – фактично, крок до спільного європейського ринку товарів і послуг, зі скоординованою економічною політикою, де немає імпортних мит.
Так розпочався рух до чотирьох свобод ЄС: безперешкодного руху товарів, послуг, робочої сили та капіталів. З’ясувалося також, що у країн ЄС та їхніх мешканців є дещо спільне поза межами економіки – прагнення до свободи, демократії, рівних можливостей. Спільність цінностей стала причиною перетворення цього союзу з економічного на “світоглядний”, в основі якого лежить спільне бачення щодо розвитку у сферах культури та мистецтва, екології, медицині тощо.
Тож протягом наступних 30 років Європейські спільноти пережили кілька хвиль розширення, а відтак, очевидно, потребували нового документального оформлення. У 1992 році в нідерландському Маастрихті країни-учасники спільнот підписали “Маастрихтський договір”, або “Договір про Європейський Союз”. Через рік, у 1993 році, з’явився ЄС у тому вигляді, в якому ми знаємо його тепер.
Членство в ЄС мало настільки очевидні переваги, що все більше країн європейського континенту почали приєднуватися до нього. Для цього вони проводили важливі реформи, які наближали рівень життя в цих
країнах до такого, який був у Європейському Союзі. Адже філософією існування Євросоюзу є рівність економічного та соціального розвитку країн-членів. У цьому полягає причина, чому до ЄС не можна вступити лише за бажанням і чому країнам пострадянського простору слід провести фундаментальні реформи, щоб пристосувати свою систему до можливості роботи за правилами і процедурами Євросоюзу.
У 2002 році Європейський Союз запровадив власну валюту – євро, якою сьогодні користуються 19 країн з 27 і яка стала однією з основних резервних валют світу.
Найбільша хвиля розширення ЄС припала на 2004 рік, коли до Євросоюзу вступили одразу 10 країн – переважно країни-члени Східного блоку та Балтійські держави, які змогли вільно обирати шлях свого розвитку після розпаду СРСР.
Останньою у 2013 році до ЄС приєдналася Хорватія, яка стала 27-ю країною-членом Євросоюзу.
Того ж року Україна стала наступною країною, народ якої заявив про своє прагнення членства в Євросоюзі. Європейські настрої українських громадян не поділяв тодішній проросійський президент Янукович, що врешті спричинило масові народні протести, відомі як Євромайдан, або Революція Гідності. Прагнучи втримати Україну у сфері свого впливу, Росія анексувала частину української території – Крим і розпочала військову агресію на частині східних територій України – у Донецькій і Луганській областях.
На Загальному конгресі миру в 1849 році французький письменник Віктор Гюго у своїй промові висловив мрію, що “прийде день, коли всі нації континенту, не втрачаючи своїх особливих рис і величного розмаїття, нерозривно зіллються у вищій єдності та утворять європейське братерство”.
Через чверть століття йому заперечив німецький канцлер Отто фон Бісмарк, сказавши у виступі в Рейхстазі, що “Європа – лише географічна назва”.
Але “пророком” виявився митець, а не політик.
Ідея Робера Шумана унеможливити війни в Європі через поєднання стратегічних економічних галузей колишніх опонентів виявилася мегауспішною. З моменту створення в Європейському Союзі не було жодної війни між країнами-членами, а континент отримав безпрецедентний у своїй історії період миру та процвітання.
Хто ухвалює рішення в Євросоюзі? Чим Європейська рада відрізняється від Ради ЄС? І що роблять європейські комісари? Просте пояснення – у цьому розділі.
Європейський Союз має 7 головних керівних органів: Європейську раду, Раду Європейського Союзу, Європейський парламент, Європейську комісію, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк та Європейський суд аудиторів.
Європейська рада є головним політичним органом ЄС, свого роду “колективним головою Євросоюзу”. Це зустрічі-саміти на вищому рівні президентів чи прем’єр-міністрів країн-членів за участі Голови Європейської ради та Президента Європейської комісії (обидва – без права голосу). Завдання Європейської ради – формувати пріоритети та генеральну лінію політики ЄС. Саміти відбуваються не рідше чотирьох разів на рік.
Рада ЄС об’єднує уряди країн Союзу. Але не всіх представників за один раз, а в залежності від теми засідання. Загалом є 10 конфігурацій Ради ЄС: екологія, юстиція, соціальна політика та охорона здоров’я тощо. Рада ЄС належить до законодавчої влади. Це ніби Верхня Палата двопалатного парламенту, яка ухвалює законодавчі акти та бюджет ЄС (разом з Європарламентом), координує політичні курси країн-членів і виносить рішення щодо зовнішньої політики Євросоюзу (в затверджених Європейською радою межах). У Раді ЄС головують держави, які змінюються кожні 6 місяців у встановленому порядку, щоб кожна країна отримала можливість очолити Раду. Так реалізується принцип рівності учасників. Очолює Раду ЄС міністр закордонних справ країни, що головує на даний момент.
Європейський парламент діє як законодавчий орган разом із Радою ЄС (за аналогією Європарламент можна назвати Нижньою Палатою двопалатного парламенту). Європарламент ухвалює законодавчі акти, ратифікує міжнародні договори, остаточно затверджує бюджет Євросоюзу, наглядає за його використанням і контролює діяльність окремих інституцій ЄС, насамперед Європейської комісії. Європейський парламент обирається що п’ять років, і кожна країна ЄС делегує фіксовану кількість своїх депутатів, пропорційну чисельності населення. Так густонаселена Німеччина має 96 парламентарів, а Мальта чи Естонія – по 6. Сьогодні в Європейському парламенті 705 депутатів.
Всередині Європарламенту депутати об’єднуються в групи, але не за національною ознакою, а за ідеологічною. Сама інституція вважається одним із найпотужніших законодавчих органів у світі.
Європейська комісія є вищим органом виконавчої влади за прикладом Кабінету міністрів (уряду) в державі. Єврокомісія має право законодавчої ініціативи, розпоряджається бюджетом і несе відповідальність за реалізацію законів, ухвалених Європарламентом і Радою ЄС. Комісія складається з 27 членів-комісарів, по одному від кожної країни ЄС. Функції комісарів приблизно відповідають міністерським портфелям у національних урядах. Серед них є енергетика, транспорт, освіта та інші типово “міністерські” галузі. Внаслідок свого інтернаціонального складу Єврокомісія відстоює інтереси всього ЄС, а не окремих країн.
Суд Європейського Союзу, також відомий як Суд Справедливості, охоплює всю судову владу ЄС. Він забезпечує однакове тлумачення й застосування Європейського права, а також вирішує суперечки між державами-членами ЄС, установами ЄС, підприємствами і навіть приватними особами. Складається з двох органів: Європейського Суду Справедливості, який є
найвищою ланкою судової системи ЄС, і Загального суду, тобто Суду загальної юрисдикції.
Європейський центральний банк разом із національними центральними банками утворює Європейську систему центральних банків і визначає таким чином грошову політику Єврозони (країн ЄС, які використовують євро замість національної валюти) та забезпечує стабільність цін, регулюючи грошову масу.
Європейський суд аудиторів, він же Рахункова палата, здійснює контроль за належним використанням бюджету ЄС і оцінює управління фінансами.
Європейська рада, Рада ЄС і Рада Європи – це три різні органи, останній з яких не має стосунку до Європейського Союзу як такого. Рада Європи – міжнародна організація 47 країн, які так чи інакше перебувають в європейському просторі. При Раді Європи діє Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ), який вирішує питання щодо тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини і теж не стосується Суду Європейського Союзу.
Європейський Союз не те саме, що Шенгенський простір, а Єврозона – це взагалі про інше. Що означають ці три поняття? І до чого тут безвіз для українців?
У 1985 році в люксембурзькому містечку Шенген був підписаний договір, за яким п’ять країн – Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція – домовилися поступово скасовувати прикордонний контроль між собою та забезпечувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС і громадян третіх країн, що підписали цю угоду.
Сьогодні у Шенгенському просторі перебуває 22 країни ЄС, а також Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн, які до ЄС не входять. Крім того, “у Шенгені” перебувають мікродержави Монако, Сан-Марино та Ватикан, які теж не є членами Євросоюзу.
Необхідність отримання Шенгенської візи довгий час перешкоджала громадянам України вільно подорожувати Європою. Але з 11 червня 2017 року візові вимоги для українців скасовано, і віза для в’їзду до країн Шенгенського простору більше не потрібна.
Єврозона, своєю чергою, це група з 19 країн ЄС, офіційною валютою яких
є євро. Формально її заснували у 1999 році, але сама валюта з’явилася у
2002-му.
Сім держав ЄС, які наразі не входять до Єврозони, мають приєднатися до неї, коли їхні економіки будуть відповідати “критеріям зближення”. Це потрібно для того, щоб уникнути можливих криз при об’єднані різних за потужностями економік (переважно до Єврозони не входять “нові” члени ЄС, як-от Польща, Угорщина, Чехія та інші).
Деякі країни, які не є членами ЄС і Єврозони, використовують євро в якості своєї валюти. Такими країнами є, наприклад, Чорногорія і Косово.
Що робить Представництво Європейського Союзу в Україні?
Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993 року. У 2009 році, після набуття чинності Лісабонської угоди, яка окреслила оновлені принципи функціонування ЄС, воно перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні.
Представництво має статус дипломатичної місії (аналогічно з тим, який зазвичай мають посольства держав), і є одним із 130 представництв ЄС у світі.
Головними завданнями Представництва ЄС в Україні є сприяння політичним та економічним зв’язкам між Україною та ЄС, відстежування прогресу у впровадженні Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, інформування українського суспільства щодо розвитку Європейського Союзу й окремих аспектів його політики та участь у реалізації програм допомоги ЄС Україні.
Стежити за діяльністю представництва ЄС в Україні можна на сайті https://eeas.europa.eu/delegations/ukraine_uk
Якими є поточні пріоритети Єврокомісії і який вплив вони матимуть на Україну?
Європейська Комісія визначає пріоритети діяльності, головні вектори розвитку Євросоюзу – подібно до того, як це роблять національні уряди для своїх держав. Єврокомісію очолює президент, її члени призначаються на п’ятирічний термін. У 2019 році президентом Єврокомісії стала німкеня Урсула фон дер Ляєн, яка й окреслила пріоритети на 2019–2024 роки. Це – Європейський “зелений” курс, цифровий перехід, людиноорієнтована економіка, посилення ролі Європи у світі, просування європейського способу життя та новий поштовх для європейської демократії.
Оскільки Україна має намір стати членом Євросоюзу, ці пріоритети матимуть вплив і на внутрішню політику нашої країни.
Європейський “зелений” курс є планом поступового переходу до кліматично нейтральної Європи. Це означає, що за наступні три десятиліття континент буде знижувати викиди вуглекислого газу в атмосферу аж до повного нуля у 2050 році. Такий перехід потребуватиме фундаментальних змін в економіці та запровадження нових, дружніх до екології технологій: електромобілів замість машин із двигунами внутрішнього згоряння, виробництва енергії з відновлювальних джерел замість вугілля чи газу, запровадження більш високих екологічних стандартів у промисловість. На цю технологічну модернізацію будуть спрямовані ініціативи та інвестиції ЄС.
Україна вже заявила про своє бажання брати участь у Європейському “зеленому” курсі та разом з ЄС рухатися до кліматично нейтральної Європи з урахуванням можливостей української економіки.
Цифровий перехід відкриває справжню “digital десятирічку”, протягом якої інтенсивно розвиватимуться цифрові технології, посилюватиметься роль інновацій у повсякденному житті, створюватиметься необхідна інфраструктура, розроблятимуться регламенти ЄС у сфері штучного інтелекту та стандарти кібербезпеки. Україна теж поступово інтегрується до Єдиного цифрового ринку ЄС: так, уже досягнуто прогресу в розвитку
електронного урядування, відбувається гармонізація законодавства у сфері електронних комунікацій. Крім того, Україна планує брати участь у кібердіалогах з ЄС для посилення безпеки й боротьби з кіберзлочинами.
Людиноорієнтована економіка буде спрямована на подолання бідності та нерівності, досягнення стабільності, яка б повністю відповідала потребам жителів ЄС. Основою цієї економічної моделі є малі й середні підприємства, які вимагають підтримки для досягнення заявленої мети. Зростання ролі малого та середнього бізнесу, подолання бідності важливо і для України, отже в цьому питанні ми теж перебуваємо на одній хвилі з Європейським Союзом.
Посилення ролі Європи у світі планується досягати через переваги, які дає торгівля з ЄС – одним із найбільших ринків світу, а також запровадження високих стандартів у сфері екології, захисту довкілля (що очевидно буде головними питаннями людства на найближчі десятиліття) і праці. Європейське лідерство також досягатиметься через співпрацю з країнами-сусідами ЄС. Європейська політика сусідства сьогодні охоплює 16 країн, серед яких є і Україна.
Просування європейського способу життя – це про верховенство права і справедливість як основу світогляду ЄС. У практичному вимірі це означає нульову толерантність до корупції, дотримання прав і свобод людей у тих країнах, які прагнуть розвивати тісні стосунки з Євросоюзом, захист від будь-яких форм дискримінації і захист прав споживачів – у тому числі через запровадження таких стандартів, які гарантують якість і безпеку товарів і послуг.
Новий поштовх для європейської демократії означатиме посилення демократичних норм і процедур, підвищення ефективності взаємодії інституцій ЄС у світлі викликів ХХІ століття, коли фейк-ньюс і дезінформація здатні впливати на цілі країни та народи.
як на рівні законів, так і на рівні
правил і звичаїв, що існують у
суспільстві. Її кінцевим результатом
має стати вступ України до ЄС.
Переважна більшість українців підтримує вступ країни до Європейського Союзу. Рівень підтримки коливається в межах 60–70%.
Членство в Євросоюзі та Організації Північноатлантичного договору
(НАТО) – це різні речі. Не всі члени ЄС є членами НАТО, хоча до Альянсу входить більшість країн ЄС. Так само не всі країни НАТО є членами ЄС
– наприклад, США або Туреччина.
Європейський Союз – це більше про економіку й культурну єдність, НАТО
– більше про безпеку. Щоб розвиватися економічно в єдиній родині європейських народів і почуватися у безпеці, Україна прагне членства в обох організаціях.
Переважна більшість українців підтримує вступ нашої країни до Європейського Союзу. Загальнонаціональний рівень підтримки коливається в межах 60–70%. Цифри залежать від способу проведення соціологічного опитування та формулювання запитань. https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20200406_pressconf/politics_april%202020.pdf
Які міфи про євроінтеграцію використовують її супротивники і для чого вони це роблять?
Довкола європейської інтеграції існує декілька міфів. Найбільш поширені такі: а) що євроінтеграція означає відмову від суверенітету (міф про зовнішнє управління); б) що Україна ніколи не стане членом ЄС; в) якщо і стане, то лише як сировинний придаток.
Зазвичай ці міфи використовують проросійські політичні сили, мета яких – зменшити суспільну підтримку євроінтеграції і, як наслідок, загальмувати рух України до Євросоюзу. Приблизно так само ті самі сили говорили про Угоду про асоціацію з ЄС і безвізовий режим. Мовляв, цього ніколи не буде, і нам це не потрібно.
Але практика довела зворотне. Після набрання чинності Угоди про асоціацію Євросоюз став найбільшим торговельним партнером України. Лише у 2019 році ми експортували туди товарів і послуг приблизно на 20 млрд євро. А безвіз відкрив можливість для багатьох українців побачити Європу й підвищив міжнародну вагу українського паспорту.
Жодна країна Євросоюзу не позбулася свого суверенітету і веде власну політику, узгоджену із загальним курсом ЄС.
У 2010 році у своїй резолюції Європейський парламент зафіксував, що Україна – це європейська держава, яка може подати заявку на членство в ЄС, як і будь-яка інша європейська країна, що дотримується принципів свободи, демократії, поваги до прав людини та основних свобод, а також верховенства права. Така можливість визначена Статтею 49 Договору про Європейський Союз.
Щоб досягти критеріїв, що необхідні для членства в ЄС, нам потрібно виконати свою “домашню роботу” – приблизно таку ж, яку виконали інші країни, що вступали до Євросоюзу. Наприклад, Литва, Польща або Хорватія. Своєю чергою, Європейський Союз допомагає нам досягти цієї мети – у тому числі й фінансово – і впроваджувати необхідні реформи.
Великої Британії
з ЄС – що це було?
Які міфи щодо євроінтеграції спростував “Брексит”, чому Британія вийшла з ЄС і чи розвалиться Євросоюз?
Вихід Великої Британії з Європейського Союзу спростував міф про те, що існує якесь “зовнішнє управління” з боку ЄС. Питання щодо “Брекситу” було винесено в 2016 році на британський референдум – і з невеликою перевагою цього разу перемогли прихильники виходу з ЄС. Це був уже другий референдум щодо членства Британії в ЄС. Перший провели в 1975 році, через два роки після вступу, і тоді 2/3 країни проголосували за членство в Євросоюзі.
Отже, чому Британія сумнівалася і яким чином її вихід позначиться на майбутньому Європейського Союзу?
В європейській політиці Сполучене Королівство завжди стояло дещо осторонь від інших країн континенту. Історично склалося, що у своїй політиці Британія більше орієнтувалася на США, ніж на Європу. Взаємовідносини цих країн навіть отримали назву “особливі стосунки”.
Велика Британія долучилася до Європейських спільнот не одразу, а лише через 20 років після їхнього створення. І завжди тяжіла до того, щоб зберігати свою “окремість”. Вірогідно, це є наслідком так званого “острівного мислення” британців: відокремлені від континенту протокою Ла-Манш, громадяни Сполученого Королівства відомі своїм консерватизмом і євроскептичними настроями.
У 2016 році, на другому референдумі щодо ЄС, 52% британців проголосували за вихід, 48% – за збереження членства. Як відбувалася кампанія щодо виходу Британії з Євросоюзу, добре відображено у фільмі “Брексит” із Бенедиктом Камбербетчем, що вийшов на екрани у 2019 році.
Вихід Сполученого Королівства з ЄС не означає початку “розвалу”, як про це говорять окремі євроскептики. Випадок Британії – приклад того, що Євросоюз базується на демократії, і якщо громадяни якоїсь країни вважають, що їм буде краще жити порізно, вони мають на це право.
“Брексит” ніяк не позначився на стабільності ЄС – Європейський Союз залишається однією з найбільших економік світу з високими стандартами життя. Наразі жодна з країн всерйоз не говорить про припинення своєї участі в Євросоюзі, адже вихід означатиме втрату привілейованого доступу до великого ринку та тієї підтримки, яку дає членство в ЄС.
Згідно з проведеними після “Брекситу” дослідженнями, прихильниками виходу Британії з ЄС були здебільшого люди літнього віку, а також ті, хто має невеликий дохід або є безробітними. Водночас за збереження членства голосували переважно представники середнього класу і молодь.
https://www.jrf.org.uk/report/brexit-vote-explained-poverty-low-skills-and-lack-opportunities
Відповідь на головне питання євроінтеграції України.
У 2014 році тодішній Президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України до ЄС.
Умови вступу до Європейського Союзу кожної конкретної держави визначаються угодою між державами-членами ЄС і державою- претендентом. Вступ складається з декількох загальних кроків, які має пройти країна-претендент. Україна не виключення.
Перший крок – виконати Угоду про асоціацію до 2024 року. Коли ми це зробимо, в Україні діятимуть приблизно 70% прав Європейського Союзу. Сьогодні Угода виконана на 47% (жовтень 2020 р.). Отже, в цілому Україна йде за графіком.
Другий крок – відповідати умовам членства в ЄС, так званим “Копенгагенським критеріям”. А саме: забезпечити стабільність демократії в країні, верховенство права, дотримання прав людини і захист прав меншин. Слідувати принципам ринкової економіки, з великою часткою малого бізнесу, мати розвинену інфраструктуру, якісну освіту та науку. Поділяти глобальні цілі ЄС у сфері політики й економіки.
Вступ до Євросоюзу відбувається в такій послідовності: підписання Угоди про асоціацію – включення в офіційну програму розширення ЄС – подання заявки на вступ – отримання статусу кандидата в члени ЄС – вступ до ЄС.
Сьогодні Україна перебуває на першому етапі, однак його виконання – це приблизно 2/3 всіх зусиль. Зрозуміти, скільки часу приблизно займе вступ України до Євросоюзу, можна на прикладі інших країн Центрально-Східної Європи.
Польща почала переговори про приєднання до ЄС у 1990 році, а заявку подала у 1994-му. Вступ відбувся у 2004 році.
Болгарія теж подала заявку в 1994 році, а членом ЄС стала у 2007-му.
Тобто процедура вступу в середньому триває близько 15 років. Звісно, багато залежатиме від того, наскільки самі українці будуть підтримувати євроінтеграційний курс і вимагатимуть чіткого виконання євроінтеграційного плану України від представників влади.
Які органи державної влади опікуються питаннями євроінтеграції і що може зробити кожен із нас, щоб процес ішов швидше?
Гарантом дотримання стратегічного курсу на євроінтеграцію є Президент України. Це закріплено в Конституції України. Він забезпечує політичний діалог із нашими партнерами в ЄС та підписує необхідні євроінтеграційні
закони, які ухвалює парламент. Фактично, “зоною відповідальності” Президента є сталість і безперервність процесу європейської інтеграції України.
Від парламенту залежить своєчасне ухвалення євроінтеграційних законопроєктів, що відповідають Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. При цьому вносити їх на розгляд можуть Президент, самі народні депутати і Кабінет Міністрів України. Існує визначений графік, за яким потрібно ухвалювати ті чи інші закони, щоб Угода про асоціацію виконувалася вчасно.
Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють підзаконні акти (наприклад, постанови і розпорядження), необхідні для виконання євроінтеграційних законів, національні євроінтеграційні програми і відповідають за їхню якісну і вчасну реалізацію. Головним відповідальним за євроінтеграцію в уряді є Віцепрем’єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції. Йому допомагає Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції, який, зокрема, розглядає законопроєкти на їхню відповідність євроінтеграції.
Не рідше ніж раз на рік Україна та Євросоюз підбивають підсумки роботи та окреслюють плани на спеціальних зустрічах: самітах Україна-ЄС і Раді асоціації між Україною та ЄС. Саміти є зустрічами на вищому рівні – президентів України, Європейської Ради та Європейської комісії, де обговорюються стратегічні питання. Рада асоціації, своєю чергою, – це зустріч на рівні міністрів і членів урядів України та ЄС для вирішення практичних питань інтеграції.
Інші органи державної влади України виконують євроінтеграційні закони, акти Президента й уряду.
Щоб процес євроінтеграції України відбувався швидше, громадяни можуть голосувати за політичні сили, які чітко заявляють про свою підтримку європейської інтеграції. А крім того, активно висловлювати свою позицію, вимагаючи від парламенту ухвалення необхідних законів, а від інших органів влади, у тому числі місцевих, – їхнього виконання.
Проста відповідь на питання про те, які переваги дає українцям асоціація з Європейським Союзом і для чого нам зона вільної торгівлі з ЄС.
Угода про асоціацію між Україною і Європейським Союзом набула чинності
1 вересня 2017 року. Вона відкрила нову сторінку в стосунках України та Євросоюзу – ми перейшли від простого співробітництва до процедур, які дозволяють Україні повністю інтегруватися до ЄС. http://eu-ua.org/uhoda-pro-asotsiatsiiu
Підписання Угоди вже принесло українцям відчутні переваги. Це лібералізація візового режиму з країнами Євросоюзу (той самий безвіз) і спрощення торгівлі між Україною та ЄС, яке полягає в тому, що для українських виробників відкрився пільговий доступ до одного з найбільших ринків світу.
Завдяки Угоді про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС (ПВЗВТ), яка є частиною Угоди про асоціацію, українські підприємці змогли суттєво збільшити обсяги своєї торгівлі з ЄС.
Сьогодні Європейський Союз є нашим головним торговельним партнером. Якісні європейські товари стали доступнішими для українців, а наші виробники, своєю чергою, отримали можливість експортувати свою продукцію до ЄС за пільговими умовами. Необхідність відповідати
європейським стандартам водночас підвищує якість української продукції і для внутрішнього ринку.
Сьогодні Україна є одним із лідерів експорту сільськогосподарської продукції до ЄС. Ще більше переваг наші виробники отримають тоді, коли запрацює угода про так званий “промисловий безвіз”, і ми зможемо постачати до Євросоюзу свою промислову продукцію на тих самих умовах, що діють всередині ЄС. Підготовка до підписання такої угоди вже ведеться урядом України.
Але, як ми вже казали, Євросоюз – це не лише про торгівлю. За ті роки, відколи почала діяти Угода про асоціацію, в життя українців увійшли комфортні Центри надання адміністративних послуг, зручні електронні державні сервіси, якісніша медицина та відремонтовані із залученням європейських коштів дороги.
Це відбувається, оскільки в межах Угоди про асоціацію українська влада взяла на себе зобов’язання проводити реформи, що дозволять нам остаточно розпрощатися із залишками радянського минулого, з його бюрократією, зневагою до людини, економічною та технологічною відсталістю. І зроблять Україну сучасною розвиненою країною з високим рівнем життя, де цінуються свобода й гідність, громадяни мають рівні можливості, а їхні права реально, а не на папері, захищені законом.
Під головними цінностями Європейського Союзу може підписатися кожний українець. Це свідчить про те, що ми вже є частиною ЄС, принаймні – ментально.
Світогляд Європейського Союзу ґрунтується на шести основних цінностях.
А саме:
- Повага до людської гідності
- Свобода
- Демократія
- Рівність
- Верховенство права
- Повага до прав людини, включно з правами меншин
Повага до людської гідності є джерелом усіх прав і свобод людини. Українці розуміють це дуже добре, тому Євромайдан 2014 року також носив назву Революції Гідності. Повага до людської гідності має багато вимірів. Це і медична реформа, щоб українці отримували належну медичну допомогу. І електронні державні послуги, щоб не доводилося стояти в чергах. І гідні умови праці й соціальний захист незахищених верств населення. І навіть нормальні туалети у школах.
Свобода – це можливість людини самостійно робити вибір та приймати рішення, які впливають на її життя чи життя суспільства. Невід’ємною складовою свободи є право на безпеку. Тому свобода це не лише вільне висловлювання своїх думок або захист від необґрунтованого затримання. Це також захист персональних даних, якісні дороги та комфортний транспорт (право на безпеку під час дорожнього руху), закордонні освітні програми (право на навчання) і свобода пересування.
Демократія є впливом громадян на управління державою. Відтак це – відповідальність і прозорість дій влади, закони, що відображають інтереси суспільства, і врахування думки громадян під час ухвалення владою важливих рішень. На практиці це реалізується через електронне врядування (наприклад, додаток “Дія”, який дає зручний доступ до державних сервісів), децентралізацію, яка збільшує можливості громад або здатність впливати на органи влади через діяльність громадських організацій, петиції, акції.
Рівність забороняє будь-яку дискримінацію за будь-якою ознакою. Особлива увага приділяється рівності між чоловіками та жінками, у тому числі в трудових правах. У щоденному житті рівність – це нетерпимість до корупції (адже корупція виникає тоді, коли посадовець використовує службове становище для власної вигоди, що протирічить ідеї рівності всіх громадян), енергоефективність житла (незалежно від статку люди мають жити в теплих оселях), можливості для людей з інвалідністю бути повноцінними членами суспільства, а для жінок – мати такі самі права, як і чоловіки.
Верховенство права означає, що рішення у державі ухвалюються у відповідності до встановлених правил і процедур. Це також вимагає неупередженої системи правосуддя, яка розв’язує суперечки справедливо, не озираючись на майновий, соціальний чи інший статус особи. Втілення верховенства права – це реформа судів і правоохоронної системи, рівні можливості різних людей для захисту в суді. А головне – це єдині правила та закони для всіх, без виключення.
Повага до прав людини, включно з правами меншин – визнання того, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїх правах. Ці права охоплюють різні сфери. Право мати гідні умови праці – незалежно від статі, кольору шкіри чи віросповідання. Право отримати якісні медичні послуги. Право вільно розпоряджатися своєю власністю. А також це право на чисте довкілля та на захист себе, як споживача різних товарів і послуг.
Отже, шість базових цінностей Європейського Союзу – це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю. Саме вони об’єднують нас з європейцями більше, ніж навіть закони чи міждержавні угоди. На основі цих принципів проводяться реформи – не для ЄС як інституції, а для нас самих. Адже всі ми хочемо жити в комфортній і безпечній країні, вільно подорожувати та навчатися, знати, що в державі діють єдині для всіх правила гри і для успіху потрібна лише власна наполегливість. Поки що це картинка ідеальної України. Але в міру того, як ми будемо рухатися до членства в Європейському Союзі, вона буде ставати все більш і більш реальною.