192 Коли, ким утворена Вінницька обласна рада та хто є її засновниками? Знов підміна виключного власника, знов проявлення узурпації влади органами, що єдиним джерелом влади (народом України) не утворені?

Вих. № 192

від __________________ 2021 року

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА РАДА

21050, м. Вінниця, вул. Соборна 70

 

https://www.facebook.com/groups/sulapravdu/permalink/322921212853294/

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ (55-XII)

Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ                          

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

  1. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

  1. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, … весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

АКТ проголошення незалежності України (1427-XII)

– здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує

незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ.

24 серпня 1991 року офіційне Рішення №17 пленарного засідання о 18-00 Верховної ради Української РСР 12-го конституційного скликання, про створення Самостійної української держави України, стало підставою окремій групі народних депутатів Української РСР, офіційною основою для виготовлення АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, – вступною частиною якого «Україна», офіційно відзначена тільки як національна територія Українського народу Української РСР, а його резолютивною частино було, ще раз офіційно повторне, саме створення «Самостійної української держави України», а не самої «УКРАЇНИ»;

Результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року, з питання підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ створення «Самостійної української держави України», а НЕ самої «УКРАЇНИ», як «незалежної демократичної держави», датою 1 грудня 1991 року, – яким було офіційно припинено «УКРАЇНУ» як Українську РСР,

Конституція України (254к/96-ВР)

виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-ХІІ), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України. Стаття 3. забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 34. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Стаття 50. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації. Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Колективний запит

про надання публічної інформації за  Законом України “Про доступ  до публічної інформації”

Ознайомившись з положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ місцевого самоврядування, Кримінального кодексу України, Закону України «Про інформацію», 21 При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується, 22 п. 2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. п.3 Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача., Закону України «Про доступ до публічної інформації», КОНВЕНЦІЯ Ради Європи «про доступ до офіційних документів», КОНВЕНЦІЯ «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», КОНВЕНЦІЯ «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних», Декларація Комітету міністрів Ради Європи “Про свободу вираження поглядів та інформації“, КОНВЕНЦІЯ «Про захист прав людини і основоположних свобод», Загальна декларація прав людини, рекомендації Комітету Міністрів державам-членам №R(81)19 про доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, № R(2000)13 про європейську політику щодо доступу до архівів, ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ.

 

Згідно з Цивільним кодексом, Стаття 87. Створення юридичної особи

  1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

  1. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

  1. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
  2. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Тому, Керуючись: Декларацією про державний суверенітет України (55-ХІ); АКТом проголошення незалежності України (1427-ХІІ); Конституцією України (254к/96-ВР), в зв’язку з грубим порушенням наших конституційних прав,

 

Члени громади м. Вінниці та громад Вінницької області вимагають:

  1. Надати відповідь на питання: Коли була утворена юридична особа з назвою Вінницька обласна рада?;
  2. Надати відповідь на питання: Ким була утворена юридична особа з назвою Вінницька обласна рада?;

Надати відповідь на питання: Хто є учасниками (засновниками) юридичної особи з назвою Вінницька обласна рада?.

Розділ V
 
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1. Положення цього Закону є основою для розробки та прийняття
інших законодавчих актів про місцеве самоврядування в Україні, а
також законів про міста Київ і Севастополь.
 
2. Сільські, селищні, міські, районні в містах, районні,
обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють
повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ukUkrainian