ЧИ Є МИ САМОСТІЙНИМИ, НЕЗАЛЕЖНИМИ ТА СУВЕРЕННИМИ?

ЧИ Є МИ САМОСТІЙНИМИ, НЕЗАЛЕЖНИМИ ТА СУВЕРЕННИМИ, коли знаходимось під прямим впливом і контролем міжнародних ПРИВАТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ типу ЄС, МВФ, ЄБРР, ООН, ВООЗ і т.п.?
З огляду на наступний офіційний документ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/54/f466691n19.doc – однозначно НІ !!!
________________________________
На мою думку, ЄС, МВФ, ЄБРР, ООН, ВООЗ і т.п. нам не менші “вороги” ніж так званий “агресор” Російська Федерація
((( КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (254к/96-ВР) Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. ))) нікого ні до чого не спонукаю і не закликаю.
________________________________
Продаж землі, донорство, присвоєння ідентифікаторів громадянам, демографічні реєстри, енергетика та багато іншого важливого і цікавого для нас було розписано зовні. Тільки чи все з того нам потрібно!?
ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р СЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН пріоритетних дій Уряду до 2020 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/54/f466691n19.doc
ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ.
Тут чітко розписаний зовнішній вплив на нашу державу міжнародними ПРИВАТНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ типу МВФ, ООН ВООЗ і т.п.
Все що в нас відбувається є результатом прямого впливу під диктовку зовні. Звідси вбачається, що приватний МВФ та ЄС є ініціаторами продажу землі Держави Україна та спрощенням процедури її реєстрації.
Наша держава поки що без свідомих власників, тому цікава з обох сторін (в т.ч. підконтрольному приватними банкірами ЄС) для її дерибану.
Поки наші чоловіки гинуть на передовій для зупинення фізичного відчуження нашої землі, то на іншому фронті немає кому воювати за документальне відчуження нашої землі. Тому, громадяни, освідомлюємось і починаємо розуміти, що ми під прицілом з обох сторін, як Росії так і ЄС з неменшими негативними наслідками для нас.
Моя думка така, що нам потрібна повна незалежність та суверенітет від будь кого. В нас є тільки ми і наша багатюща земля з її природними надрами. В нас є все, що нам потрібно для незалежності але ПОКИ ЩО окрім твердої ВОЛІ нас, господарів та власників.
Енергетика (газ, нафта, електроенергія) також впроваджується під диктовку НЕ наших європейських НЕ партнерів, а загарбників.
Тому, нам крайнє потрібне Усвідомлення цих процесів, облік національного багатства починаючи з землі (статистика нам в цьому на мою думку може дуже допомогти), господарювання, добросусідські, незалежні відносини з іншими державами (країнами) та їх товариствами виключно на взаємовигідних умовах. Ініціатива повинна походити від нас, а не з закордону!
——————————————————-
ТЕЗИ
——————————————————-
запровадження повноцінного функціонування електронного сервісу “Електронний кабінет платника податків”;

запровадження загального декларування доходів і витрат фізичних осіб та податкового контролю за відповідністю доходів і витрат громадян з використанням непрямих методів. (в одному реченні йдеться про фізичні особи та про громадян, що додатково підкреслює їх різні юридичні статуси)

Міністром фінансів затверджено план інституційних змін діяльності ДФС, який розроблено з урахуванням рекомендацій МВФ.

Перехід публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” в державну власність наприкінці грудня 2016 року суттєво змінив структуру банківського сектору: частка державних банків у чистих активах збільшилася до 51,3 відсотка (з 28,1 відсотка на початку 2016 року). Загалом кількість банків за підсумками 2016 року скоротилась до 99 порівняно з 119 в 2015 році, а обсяг їх капіталу виріс з 93 670 до 123 687 млн. гривень. Разом з тим за результатами діагностики 40 банків оцінка рівня проблемних кредитів (NPL) зросла із заявлених банками 19 відсотків до 43 відсотків. Але виявлений рівень у 40 банках усе ж менший, ніж у найбільших 20 банках (53 відсотки).

Рівень розвитку фінансової інфраструктури та безготівкових платежів залишається на недостатньому рівні, але показує позитивну динаміку. Так, обсяг безготівкових платежів в 2015 році збільшився майже на 130 млрд. гривень. (50,8 відсотка) і становив 385 млрд. гривень (31,2 відсотка від загальної суми операцій за платіжними картками). При цьому, зростання обсягів готівки в 2016 році становило 31,7 млрд. гривень. ((( думаю, що діло йде до виведення готівки з обігу. чого допустити не можан)))

підвищення частки безготівкових операцій у загальному обсязі операцій із використанням платіжних карток щонайменше до 55 відсотків;

досягнення рівня готівки в економіці не вище 9,5 відсотка;

зниження показника співвідношення кредитів до депозитів у банківський до 110 відсотків; ((( рабовласникам цікаво тримати всіх на короткому шнурку. кредити=зло, геноцид )))

За результатами першого етапу реформи було очищено сегмент великих банків, на які припадає майже 90 відсотків активів банківського сектору. Станом на червень 2016 р. активи виведених банків становили 416 млрд. гривень та клієнтам банків було виплачено 73,5 млрд. гривень з 81,8 млрд. гривень загальної суми гарантованих депозитів. Незважаючи на виведення банків з ринку, зростання загального капіталу склало 39 млрд. гривень (18 відсотків).

З кінця 2015 року Національний банк активно працює над одним з пріоритетних напрямів реформи – розвитком безготівкового обігу. Як свідчать статистичні дані, популярність безготівкових платежів в Україні зростає, а кількість готівки в обігу зменшено з 18,1 відсотка у 2014 році до 14,6 відсотка у 2015 році.

Значну увагу в процесі реформування Національний банк приділяє сприянню використання новітніх ІТ-технологій учасниками банківського сектору, зокрема забезпечення переходу на електронний документообіг та запровадження цільової моделі дистанційної ідентифікації клієнтів BankID.

розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, створення додаткових гарантій фінансової надійності в разі економічної рецесії,

В Україні часто державна допомога суб’єктам господарювання надається на цілі, які є забороненими у ЄС, наприклад: державна допомога вугледобувним підприємствам надається з метою підтримки збиткових шахт, будівництво нових та переоснащення старих. В ЄС допустимі витрати для державної допомоги вугледобувним підприємствам мають бути обмежені виключно витратами, пов’язаними із закриттям та ліквідацією шахт.

Надання державної допомоги суб’єктам господарювання повинне бути обмежене у часі, натомість в Україні здійснюються заходи, які містять ознаки державної допомоги, майже протягом усього часу незалежності України. Має застосовуватися принцип конкурентного нейтралітету на основі прозорих критеріїв відбору отримувачів державної допомоги. Крім того, слід відмовитись від практики надання допомоги переважно державним підприємствам.

Згідно з Договором про заснування Енергетичного Співтовариства Україною взято зобов’язання щодо недопустимості державної допомоги, яка спотворює або може спотворити конкуренцію, зокрема шляхом закріплення зазначеного положення на законодавчому рівні.

Разом з тим, якщо до кінця 2017 року Україна зробить дієві кроки у напрямі забезпечення виконання зазначених зобов’язань, наприклад розпочне розроблення переліку програм державної допомоги у сфері енергетики або роботу з розроблення вторинного законодавства, подальшу процедуру врегулювання спору може бути призупинено. Наслідком невиконання Україною умов Договору про заснування Енергетичного Співтовариства в частині забезпечення контролю за державною допомогою може бути порушено справу проти України про невиконання умов зазначеного Договору, яку буде передано на розгляд Ради Міністрів ЕС.

За оцінками експертів проектів технічної допомоги ЄС, у 2012 році обсяг державної підтримки суб’єктів господарювання в Україні становив близько 9 відсотків валового внутрішнього продукту, тоді як у державах – членах ЄС – до 1 – 2 відсотків.

Натомість на ринках України функціонує значна частка великого бізнесу, переважно олігархічного походження. При цьому державою і досі не створено ефективнодіючої системи розвитку конкуренції на ринках, дієвих інституційних та фінансових механізмів стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва.

Держава є найбільшим власником підприємств та активів у національній економіці, що призводить до виникнення таких проблем: ((( РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ )))

державні підприємства/активи можуть бути фінансовою основою для політичної корупції. Існування таких підприємств може перешкоджати розвитку конкуренції у їх галузях, а відповідно – у економіці в цілому, у тому числі зменшуючи конкурентоспроможність українських товарів/послуг на зовнішньому ринку;

у своїй масі державні підприємства/активи є збитковими (або принаймні використовуються неефективно) чи взагалі не працюють, внаслідок чого держава не отримує потенційно значних надходжень від податків, які вони могли б сплачувати, якби працювали ефективно;

держава також не отримує потенційно значних надходжень від продажу таких підприємств/активів.

Держава не має адекватної інформації про те, якими активами вона володіє (які перебувають поза межами володіння державних підприємств) та якою є їх вартість – наприклад нерухомість, інфраструктура, природні ресурси тощо.

Станом на 1 жовтня 2016 р. в Україні налічувалося близько 3,5 тис. державних підприємств, які підпорядковані уповноваженим суб’єктам управління. Загальна вартість активів цих підприємств, за даними Мінекономрозвитку, становила майже 1,5 трлн. гривень (без урахування активів державних банків).

Загальна вартість активів найбільших 100 державних підприємств станом на 1 жовтня 2016 р. становила 1,3 трлн. гривень. При цьому основну частку вартості активів було зосереджено у регульованих галузях (63 відсотки – в енергетиці, 24 відсотки – в галузі інфраструктури).

Загальна кількість зайнятих на державних підприємствах становила близько 1 млн. осіб.

Із майже 3,5 тис. державних підприємств – близько 1,7 тис. не працюють або вже перебувають у процесі ліквідації.

У 2016 році на приватизацію було виставлено всього 63 об’єкти великої приватизації, 52 з яких щонайменше двічі. Загалом приватизовано 17 об’єктів великої приватизації, надходження від приватизації становили трохи більше 1 відсотка річного плану.

До кінця 2017 року:

створити достовірний реєстр державних підприємств із групуванням у три категорії: підприємства, що підлягають приватизації; підприємства, що підлягають ліквідації (із розпродажем майна); підприємства, що залишаться у державній власності (при цьому в останній категорії повинна залишитися абсолютна меншість підприємств);

приватизувати значну частку державних підприємств та продати непрофільні/не задіяні в основній діяльності активи державних підприємств на прозорих умовах;

схвалити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава”;

сформулювати політику власності щодо Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та інших ключових державних підприємств;

створити незалежні наглядові ради на особливо важливих для економіки державних підприємствах;

удосконалити систему корпоративного управління на державних підприємствах, зокрема з урахуванням Принципів корпоративного управління ОЕСР;

призначити за результатами прозорого конкурсу керівників на інших державних підприємствах, управління якими є незадовільним.

Приватизація: ((( РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ )))

затверджено перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках (396 об’єктів);

покращено приватизаційні процедури (залучення до приватизації радників);

розроблено проект Закону України “Про приватизацію державного майна”, яким планується спростити процедури передачі державних підприємств від органів управління до Фонду державного майна, прискорити їх підготовку до приватизації та змінити підходи щодо визначення початкової ціни продажу об’єктів приватизації, спростити процес продажу підприємств та їх майна для покупців, а також посилити захист їх прав.

У 2017 році:

розробити та прийняти Політику власності згідно з рекомендаціями Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);

згрупувати державні підприємства виходячи з доцільності їх подальшого перебування у державній власності відповідно до Політики власності;

вдосконалити на законодавчому рівні приватизаційні процеси із забезпеченням їх прозорості та відкритості.

У середньостроковій перспективі:

оптимізувати кількість державних підприємств за рахунок припинення діяльності неопераційних;

продаж об’єктів, визначених затвердженим групуванням підприємств державного сектору економіки, на засадах, установлених Державною програмою приватизації;

призначення наглядових рад для особливо важливих для економіки державних підприємств;

призначення керівників у особливо важливих для економіки державних підприємствах.

В Україні за радянських часів був сформований потужний промисловий комплекс. Проте процеси, розпочаті в 1992-1994 роках, зруйнували значну частину виробничого потенціалу України і особливо його високотехнологічну складову.

  1. Земельна реформа

Основні проблеми, які передбачається розв’язати

Діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення позбавляє значну кількість громадян України можливості реалізувати своє конституційне право та гальмує розвиток аграрного ринку.

Потребує уваги питання завершення інвентаризації земельних ділянок державної, комунальної та приватної власності, в тому числі зайнятих полезахисними лісовими смугами, їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, внесення актуальних відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки та забезпечення користування такими відомостями широкого кола заінтересованих осіб.

Заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення обмежує права власників земельних ділянок, у власності яких на сьогодні перебуває 27,6 млн. гектарів сільськогосподарських угідь, які передані у власність 6,9 млн. громадян.

Запуск ринку земель сільськогосподарського призначення за моделлю, яку буде визначено шляхом обговорення на національному рівні.

Збільшення ресурсу, яким будуть розпоряджатися органи місцевого самоврядування, перехід земель державної власності в комунальну власність в межах об’єднаних територіальних громад; запровадження ефективного контролю, що сприятиме додатковому надходженню до місцевих бюджетів коштів у сумі близько 1 млрд. гривень.

Прийнято в першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель” (реєстраційний номер 4355).

Відповідно до Закону України від 6 жовтня 2016 р. № 1669-VIII “Про внесення зміни до розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель” Кабінету Міністрів України доручено до 1 липня 2017 р. розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення. У зв’язку з цим Мінагрополітики разом з Держгеокадастром утворено робочу групу з підготовки Концепції запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення із залученням представників міністерств, заінтересованих центральних органів виконавчої влади, депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України, Світового банку, асоціацій місцевого самоврядування.

Разом з тим до 50 відсотків сільськогосподарської продукції, що споживається в Україні, є продукцією домогосподарств (які не є платниками податку на додану вартість), що позбавляло малих виробників можливості отримувати державну допомогу у такий спосіб.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ukUkrainian